Шляхом старої лахудри
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
ПЕРШЕ!
NewsOne, 112, Інтер, Русскає радіо, Вєсті, Старана.Юа, радіо Пятніца та інші проросійські ЗМІ не просто з'явились сьогодні. Вони працюють в Україні вже багато років. Якісь з них переформатувались, якісь створились не так давно. Але суть одна - в країні протягом років, а особливо під час війни, працює проросійська п'ята колона.
Наразі Верховна Рада хоче приймати низку законів, якими збираються визначити іноземних агентів у ЗМІ, а головне - обмежити вплив цих ЗМІ на свідомість українців. На часі така ініціатива стала лише зараз. Хоча, на часі вона була ще у 2014 році, коли війна в Україні набирала обертів. Тому нині, в переддень виборів треба робити вибір: або Україна закриє ЗМІ, що вбивають її зсередини, або ці ЗМІ закриють Україну.
ДРУГЕ!
Не меншою проблемою в інформаційній політиці є культурна політика. Засилля російських гастролерів, та тих виконавців, які їздять на поклон до Кремля, переходить всі межі адекватності. Тисячі жертв у війні. Проте, ті, хто фактично підтримують агресора, продовжують гастролювати по Україні, а так звані "наші", російськомовні артисти гастролюють по державі, яка вбила Героїв на Донбасі.
В такому випадку потрібне законодавство і санкції до таких осіб. Необхідні обмеження для:
1) гастролів всіх російських виконавців в Україні.
2) гастролів всіх "українських" виконавців, які відвідували державу-агресора.
3) повна заборона контенту таких виконавців на телебаченні, радіо, в публічній сфері тощо.
ТРЕТЄ!
Публічний простір має бути деокупованим від всіх елементів "русского міра". Особливо це стосується інформаційної та культурної складової. Ми не повинні соромитися того, що російське чи так зване "українське"(за походженням, а реально російське) буде обмежене чи заборонене. Це практика держав, які мають війну.
Зрештою, російське не цікаве жодній європейській країні. На ТБ та радіо європейських держав ви не побачите російські програми, фільми чи серіали. На Ютубі в Європі молодь не дивиться Кіркорова чи Єгора Кріда, Тіматі чи іншу непотріб. Адже це нікому не потрібно. Крім України.
Наше завдання - очистити Україну від теперішньої інформаційної окупації. Раз і назавжди.
Андрій Смолій, громадський активіст
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
«Бо наша брань не проти людей, не проти плоті й крові, а проти правителів, світодержців пітьми цього світу, проти духів злоби піднебесних», — сказано у Посланні апостола Павла до ефесян, глава 6. >>
Минулого року тоді постійний представник України в ООН Сергій Кислиця запропонував офіційно іменувати країну-агресорку не росією, а повернути їй історично законну назву — московія. >>
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
Наприкінці 40-х років минулого століття в Україні народилася щемлива й харизматична пісня «Вчителько моя» Андрія Малишка та Платона Майбороди. >>