Ідея з запровадженням візового режиму з РФ – це ще одне красномовне свідчення непослідовності, безсистемності української влади, відсутності у неї реалістичного бачення ситуації та плану руху вперед.
Візовий режим – це не більше, ніж бюрократична перепона на шляху людського обміну між державами.
Він не дає нічого в плані безпеки. Так, можливо, українські спецслужби отримуватимуть інформацію про наміри росіян відвідати Україну на кілька днів раніше. Але, по-перше, в умовах війни треба уміти працювати в реальному часі (без додаткового часу на виконання «домашньго завдання»). А, по-друге, цей позитив цілком нівелюється тим, що російські спецслужби (у яких і так все непогано з організацією провокацій проти громадян України) також отримуватимуть більше часу на підготовку різного роду капостей українцям.
Візовий режим не створює для нас жодних переваг і ні від чого не захищає.
Якщо у нас війна з РФ (про що любить повторювати українська влада, не роблячи нічого для правового оформлення цієї позиції, перетворюючись таким чином на скопище демагогів. Бо реальною владу роблять справи, а не заяви і виступи з трибун), то цьому стану «відносин» повною мірою відповідає лише розірвання дипломатичних відносин і закриті кордони.
Усе інше – це замилювання очей українцям.
Найкраще, що може зробити українська влада, дбаючи про потреби, права, життя українців – це заборонити їм поїздки через лінію фронту у воюючу з нами Росію. І детально пояснити усі причини цього рішення.
Усе інше – візовий режим, консули, які захищають права, – це від лукавого.
Отримавши команду про вихід комкора на вулицю, Парфенюк наблизився зі спини до нього та до його охоронця, навів пістолет на них і натиснув на гачок. Але пострілу не відбулось, оскільки... через хвилювання нападник не дослав патрон в патронник! >>
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>