Віримо Симоненку: Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Його рядки влучні як стріла і гострі як лезо, а лірика по-особливому прониклива. >>
Особисто я не проти того, що пан Сергій Лещенко бачить себе Президентом.
От тільки перед цим йому потрібно або попрацювати мером невеликого міста, щоб знати, скільки зусиль потрібно, щоб покращити хоча б щось біля себе і при цьому не напрацювати на кримінальну справу.
Або підняти з нуля бізнес людей хоча би на 20, щоб знати, що таке створити робоче місце, заплатити податки, вчасно видавати всім заробітну плату і при цьому виробляти якісний продукт, або послугу.
Або зробити кар'єру в корпоративному секторі від стажера до генерального директора, де ти переходиш на наступний рівень не тому, що в тебе гострий язик, а тому, що ти показуєш результат.
Після цього – спробувати себе в якості кандидата в депутати по «корупційній мажоритарні». Бути політичним мажором у прохідній частині списку, комфортно ходити з одного ефіру на інший – це не рівень майбутнього Президента.
Майбутньому лідеру нації потрібно хлєбнути трохи болота на мажоритарці – походити по обдертих школах, а не по офісах лондонських і вашингтонських фондів, помісити своїми ногами глину перед провінційним будинком культури, в якому тече дах, а головне – подивитися в очі своїм виборцям. Спробувати вислухати медсестру сільського ФАПу, який під загрозою закриття. Спробувати вирішити її проблему. Спробувати навести порядок хоча би в будь-якому відомстві районного масштабу.
І якщо після цього за нього проголосують живі люди і він стане депутатом, то може рухатися далі до найвищої посади. Наголошую: проголосувати мають за пана Сергія Лещенка, а не за красивий політичний проект з гарним логотипом і високим рейтингом.
А так – мені б не хотілося жити в державі, якою керує активіст. Мені і зараз не дуже то і комфортно жити в країні, парламент якої нараховує повно людей, які не пройшли б навіть перший етап співбесіди в компанії середньої руки.
Але і це ще півбіди, порівняно з країною, якою керують активісти.
Його рядки влучні як стріла і гострі як лезо, а лірика по-особливому прониклива. >>
Медіапростір просякнутий впевненістю, що у 2025 році війна в Україні завершиться. Це переконання шкодить як фронту, так і тилу. Воно дає примарну ілюзію, заспокоює та розслаблює в ситуації, коли розслабитись означає втратити державу та незалежність. >>
Дорогий Український народе, дорогі співвітчизники, на порозі нашого дому новорічна година. Минає надважкий 2024 рік. Я дуже хочу, щоб в цю мить кожен з нас глибоко, найглибше усвідомив: ми всі є часткою України і ми всі відповідальні за неї. >>
445 живописної краси українських художників + 534 графічні роботи у відмінній якості (друкували у Польщі), з вивіреною науковцями інформацією. >>
Ми не можемо дозволити собі бути слабкими. Інакше у путіна відсутня мотивація припиняти війну, адже жертви та гроші, якими він платить за неї, йому байдужі. >>
Українська влада досліджує європейський досвід у сфері виборчого права, включно з електронним голосуванням. Особливу увагу приділяють питанням ІТ-безпеки та технічної реалізації. >>