Чи варто Лещенку йти в Президенти?

08:59, 19.08.2016

Особисто я не проти того, що пан Сергій Лещенко бачить себе Президентом.

 

От тільки перед цим йому потрібно або попрацювати мером невеликого міста, щоб знати, скільки зусиль потрібно, щоб покращити хоча б щось біля себе і при цьому не напрацювати на кримінальну справу.

 

Або підняти з нуля бізнес людей хоча би на 20, щоб знати, що таке створити робоче місце, заплатити податки, вчасно видавати всім заробітну плату і при цьому виробляти якісний продукт, або послугу.

 

Або зробити кар'єру в корпоративному секторі від стажера до генерального директора, де ти переходиш на наступний рівень не тому, що в тебе гострий язик, а тому, що ти показуєш  результат.

 

Після цього – спробувати себе в якості кандидата в депутати по «корупційній мажоритарні». Бути політичним мажором у прохідній частині списку, комфортно ходити з одного ефіру на інший – це не рівень майбутнього Президента.

 

Майбутньому лідеру нації потрібно хлєбнути трохи болота на мажоритарці – походити по обдертих школах, а не по офісах лондонських і вашингтонських фондів, помісити своїми ногами глину перед провінційним будинком культури, в якому тече дах, а головне – подивитися в очі своїм виборцям. Спробувати вислухати медсестру сільського ФАПу, який під загрозою закриття. Спробувати вирішити її проблему. Спробувати навести порядок хоча би в будь-якому відомстві районного масштабу.

 

І якщо після цього за нього проголосують живі люди і він стане депутатом, то може рухатися далі до найвищої посади. Наголошую: проголосувати мають за пана Сергія Лещенка, а не за красивий політичний проект з гарним логотипом і високим рейтингом.

 

А так – мені б не хотілося жити в державі, якою керує активіст. Мені і зараз не дуже то і комфортно жити в країні, парламент якої нараховує повно людей, які не пройшли б навіть перший етап співбесіди в компанії середньої руки.

 

Але і це ще півбіди, порівняно з країною, якою керують активісти.

  • Вахканалія зі створення академічних ліцеїв

    Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>