Коли зовсім припікає і в моменти зневіри я, як думаю і багато українців, починаю «пускати пару»: а хоч би який «чєлавєк с ружжом» прийшов і пройшовся по Печерських пагорбах!
Але...
Захопити три-чотири будинки на Печерську – це не проблема. Тим, більше, якщо штурмуючі пояснять охороні свої мотиви, і хто вони, то, думаю, ніхто ті будинки і обороняти не буде.
Проте «романтика» збройного перевороту – військові машини, наряди солдатів та офіцерів, які звозять на обнесені колючим дротом стадіони, сотні чи тисячі поганих корупціонерів, казнокрадів, брехунів і популістів – все це за день-два закінчиться.
А далі почнеться... А все те саме, що було і до перевороту. Відсутність політичної системи, що чує громадянина, відсутність можливості довести свою правоту в суді, непрацюючі суспільні ліфти, олігархічна економіка.
Хіба культ грошей заміниться культом сили. Все інше буде незмінне, і потрібно буде вирішувати, що робити з економікою, політикою, соціальною сферою.
Путчисти не вивезуть і не перепрацюють за нами наше лайно краще, ніж ті, хто це робить зараз. І не нагодують країну більше.
І закони, чи то пак накази, які вони видаватимуть, не гарантовано, що матимуть вищу якість. А головне, хто їх (ці накази) виконуватиме? Можливо, страх і буде якийсь час стимулювати виконавців трохи більше. Але як довго і наскільки?
І як засвідчив турецький досвід, розвивати країну путчистам доведеться щонайменше у перший період в умовах міжнародної ізоляції.
Тому немає перспектив у військовому перевороті в Україні. Не впевнений, що є і готові до цього військові.
І шлях у нас один - тяжка робота і постійна готовність до протестів, чіткі вимоги до влади, і готовність брати участь в їх реалізації. Створення нових партій, громадських рухів. Це довго.
Це марудно. Це не дає результату негайно.
А що дає?
Ну, точно не військові перевороти.
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>