Дві бранки

25 травня вся Україна спостерігала за тріумфальним поверненням в Україну Надії Савченко. До цього більше року країна жила з нею одним життям: про неї ледь не щодня згадували газети, по телебаченню організовували цілі компанії підтримки. Їй писали листи, слали подарунки, на день народження організовували акції підтримки і на Майдані, і біля стін в’язниці.

У цей же час у Лук’янівському СІЗО сиділа за гратами Віта Заверуха. На тижні їй виповнилося 20. До неї не ходять омбудсмени і консули, про неї практично не згадують політики і преса, а листи їй пишуть і приходять на побачення лише найближчі і найвірніші друзі.

Між тим, між двома цими жінками багато є спільного.

По-перше, обидві вони - жінки. Одна трішки старша, інша – зовсім ще юна, але вони – жінки зі своєю особливою жіночою енергією і харизмою.

Обидві вони – воїни. Пройшли і Майдан, і АТО, куди пішли з власної волі, за покликом серця. Навіть в одному батальйоні були. «Ми воювали разом в «Айдарі»: і я, і Віта, і Пуля (позивний Надії Савченко)»,- стверджує голова Товариства ветеранів АТО Кирило Сєргєєв.

Обидві – дещо нарвані, одержимі і непередбачувані. Таких практично не можна приручити, вони завжди будуть незручними і некерованими. А тому – потенційно небезпечними.

Одна, щоб бути почутою, раз за разом оголошувала голодування, інша – різала вени.

Обидві були затримані за надуманими обвинуваченнями.

Надію Савченко судили формально за вбивство двох російських журналістів, хоча в ході слідства було документально доведено, що на момент смерті Волошина і Корнелюка Надія уже дві години як була в полоні.

Віту Заверуху судять за організацію нападу на АЗС і вбивство двох екс-«беркутівців», хоча, як стверджує той же Кирило Сєргєєв, «Все, що на неї є - квартира, де жили обвинувачені, була орендована на її ім'я. Та в день злочину вона була у Вінниці, а не в Києві, брали її за два дні після того, і вона так само була дома, нікуди не тікала і уяви не мала, що має хоч якийсь стосунок, до пограбування заправки, яке крутять по всіх каналах. Та МВС вирішили по іншому».

Ні в кого немає сумнівів, що обидві справи є політичними і вироки щодо них практично не залежать від волі людей в чорних мантіях, які їх проголошують.

І все ж, є між ними одна принципова різниця: одна з них сиділа в російській в’язниці, а інша – в українській.

І саме тому українські політики підняли першу на прапор боротьби з путінським режимом (бо такий кричущий факт беззаконня – найкращий аргумент для світу, щоб продовжити санкції на фоні продовження співпраці і з окупованими територіями, і з російськими фірмами).

І саме тому імені Віти Заверухи практично не почуєш у владних кабінетах.

Саме тому Надія Савченко, навіть після демонстративної зневаги російському маріонетковому суду виходила із зали в оточенні поліції з гордо піднятою головою. А Віту Заверуху «переатестовані» екс-«беркути» ледь не за волосся учора витягали із «акваріума».

Передчуваю обурені крики: «Що за порівняння? Хто така Надія Савченко, а хто така – Віта Заверуха! Савченко – офіцер ЗСУ, а Заверуха – нарвана екстремістка, у якої в соцмережах повно фото з фашистськими зігами!».

Повторюю: для мене обидві вони – жінки, які добровільно пішли на лінію вогню, захищати Україну, довівши тим свій патріотизм і жертовність. А ще -  жінки, чия вина у скоєнні злочинних дій суспільству не доведена, оскільки суд має карати за скоєне, а не за думки і переконання. Для мене вони навіть характером чимось схожі, хоча з жодною з них я не знайома особисто, а лише – з розповідей людей, які їх знають. Але з однієї з них маніпуляціями із суспільною свідомістю намагаються зробити ідола, іншу свідомо демонізують.

Я ніколи не робила з Надії Савченко кумира. Але я завжди цінувала і ціную в людях щирість і вміння бути собою. Учора вона мала бути на суді Віти Заверухи. І Віту мали випустити, разом із хлопцями. Але Надя не встигла – терміново була організована конференція, де вона коментувала наслідки своєї поїздки в зону АТО. Є різні думки з приводу цього.  Одні кажуть, що Савченко спеціально затримали, щоб не встигла. Інші – що все робилося для того, щоб Савченко показово звільнила Заверуху, додавши собі електоральних балів. А не встигла – і звільняти нічого.

Не знаю, хто з них ближчий до істини. Але є відчуття, що навколо Савченко зараз ведеться цікава політична гра з тим, щоб придивитися до неї, вивчити сильні і слабкі сторони і непомітно для неї спрямувати в потрібне русло. Якщо вдасться – честь і хвала. Якщо ж зусилля виявляться марними, передбачаю, що можна з часом очікувати потужної кампанії з дискредитації Надії, де найменше спотикання роздуватиметься до масштабів вселенської катастрофи. Деякі «пристріли» можна бачити вже зараз.

Але поки що – Надія на коні. І для неї серед інших нагальних справ справою честі може стати звільнення з-за грат Віти Заверухи. І вимога чесного і прозорого розслідування цієї справи, без жодних недомовок і перекручувань. І з негайним покаранням усіх, хто був причетний до фальшування справи, якщо таке було. І не лише цієї справи, але і справ «убивць» Бузини, вінницьких активістів та десятка інших із присмаком «політичних». Без цього, як і без багато чого іншого, усі розмови про реформи і про правосуддя – порожній звук.

Або, принаймні, візит до дівчини у СІЗО. Переконана, їм  буде про що поговорити.