Недоступне море

Сільгоспвиробники на кінець літа опинилися в ситуації ідеального шторму і чекають на державну парасольку. Морська блокада портів великої Одеси, через які проходило 90% експорту агропродукції, боляче вдарила по виробниках і агротрейдерах. Альтенативні канали експорту набагато дорожчі та не здатні в повному обсязі задовольнити потреби аграріїв. 

Наслідки блокування росією з липня 2026 року роботи морських портів відчувають і металурги, які теж експортували через цей канал 90% залізної руди та 50% сталі. Про призупинення діяльності повідомили Ferrexpo та Південний ГЗК. «Інтерпайп» переорієнтував відвантаження в один з портів Європи і для європейських замовників продовжує постачати продукцію автотранспортом. За оцінками НБУ, прямі втрати від недоотримання експортної виручки в другій половині 2026 року перевищать $2 млрд. Виробники сільськогосподарської продукції, які дають нашій країні 60% експортної виручки, опинилися у надзвичайно складній ситуації, адже вони вже не мають того фінансового та логістичного запасу міцності, який допоміг пройти перший рік повномасштабної війни. 

Ситуація, коли у 2022 році практично всі країни активно допомогали Україні з експортом агропродукції, не повторилася. Пам’ятаємо, що вже у квітні 2023 року п’ять країн Східної Європи ввели особливий режим для українського збіжжя — тільки транзит. В ЄС бояться українського зерна. Днями Європейський Союз відмовив Україні у додаткових €220 млн через російські атаки на порти Чорного моря. 

Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький заявив, що у серпні альтернативними шляхами вдасться експортувати лише 1,5 млн тонн агропродукції при потребі у 5 млн, тобто третину, а зерна — ще менше. Навіть за найкращого сценарію ці маршрути покриють не більше 50% потреб. 

Альтернативні шляхи — це передусім прикордонні переходи та дунайські порти. Валерій Кравець, старший координатор програм фонду German Marshall Fund (GMF) розповідає: «Нам треба продати 50 млн тонн збіжжя (з урахуванням 10 млн тонн перехідних залишків — Ред.), ми порахували, що наші західні прикордонні переходи можуть пропускати 1 млн тонн щомісяця».

Днями очільник Мінагро Тарас Висоцький повідомив, що Україна запропонувала Польщі, яка забезпечує до 15–20% транзиту українського експорту, подвоїти його з 300 тис. до 600 тисяч тонн на місяць, зокрема завдяки цілодобовій роботі контролюючих служб. «Треба спільні інвестиції та нестандартні рішення, — пише есперт з питань агропідприємництва Олег Нів’євський, — бізнесу обох країн варто інвестувати у будівництво портових терміналів, активніше розвивати контейнерні перевезення та використовувати напіввагони з тентами».

Усі порти Польщі, а це можливості на 8-10 млн тонн, та Констанца (порт в Румунії — Ред.) з потенціалом у 40 млн тонн — можуть допомогти, але зайняті європейським зерном — «до листопада ми вас не чекаємо». Експорт агропродукції через дунайські порти, який до війни складав 1%, обтяжений багатьма умовностями. По-перше, ми конкуруємо з румунськими виробниками, у яких цього року врожай вищий, ніж очікувалось, тож останні вимагають пріоритету над українским експортом. 

Валерій Кравець пояснює: ««Чому румуни не хочуть заробити? Бо більш ніж 100 днів країна живе без постійного уряду, який працює в режимі політичної кризи з обмеженням на мандат і відповідні рішення. Для того, щоб фінансувати один з ланцюгів експорту — румунську залізницю — потрібне стратегічне рішення». Крім того, рекордне обміління Дунаю через спекотне літо не дозволяє заходити в порти суднам з низькою посадкою, тож самій Констанці варто мати запасний план». 

І все ж, на сьогодні Румунія з Молдовою забезпечують 70% альтернативної логістики для експорту українського зерна. Олександр Дмітрієв, директор по роботі з органами державної влади компанії «Нібулон», вважає, що треба працювати над тим, щоб шлях через Дунай працював не як тимчасовий, а як альтернативний. Незважаючи на те, що він дорожчий і довший. Але не можна очікувати, що бізнес просто перейде на новий маршрут. Питання альтернативного каналу — це питання економіки. Навіть світові ціні на зерно не можуть компенсувати витрати на логістику, а це 55-60 євро додаткових коштів на кожну тонну — наприклад до порту Констанци. «Якщо держава хоче, щоб бізнес переформатував поставки з Одеси до Рені, тобто Дунаю, потрібно запропонувати компенсаційні інструменти: це може бути окреме бюджетне фінансування або відшкодування частини вартості продукції, або ж частина тарифів Укрзалізниці на цьому шляху», — вважає пан Дмітрієв. Олег Хоменко, генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», нагадує, що аграрії терміново потребують коштів, адже через пару тижнів стартує осіння посівна кампанія. 

Чи спостерігається відчай у агровиробників? Як не дивно — ні, бо завдяки впертості та досвіду ситуація є контрольованішою, ніж під час блокади 2022 року. Поки є можливість накопичувати врожай: сертифіковані елеватори на 53 млн. тонн зерна та ще 15 млн тонн — у спеціальних рукавах. Міжнародні партнери виділили близько $10–10,5 млн на закупівлю модульних сховищ для аграріїв (поліетіленові рукави), що дозволяють тимчасово зберігати врожай на полі. Найбільший внесок у програму забезпечить фонд Говарда Баффета спільно з Mercy Corps, які виділять $6,5 млн. Навчені минулорічною теплою і сухою зимою, аграрії абсолютно спокійно будуть реагувати на те, що кукурудза залишиться в полі до весни. Але краще було б вирішити питання розширення торгівельних квот та можливостей портів, в тому числі балтійських. Звісно, ідеальним рішенням було б повне відкриття портів, як у 2023 році, але поки що три пропозиції Туреччини щодо цього відкриття залишились без відповіді. 

Наталія Колесніченко, старша економістка Центру економічної стратегії, звертає увагу, що проблема не тільки у зменшенні рентабельності, експортних надходжень та зростанні логістичних витрат: «У довгостроковій перспективі Україна може втратити частку на ринках». Індонезія, яка за підсумками 2025/26 рр. стала третім найбільшим імпортером української пшениці, вже розглядає альтернативи. Крім того, «зірвані експортні контракти можуть нести за собою штрафні санкції», — попереджає пані Колесніченко, адже формально наші порти відкриті. 

Ситуація з блокадою портів у росіян дзеркальна, тож чому це не дає такого ефекту? Головна відмінність у тому, що в московії є тіньовий флот, який дозволяє-таки вивозити зерно, хоч російські експерти і заявили, що цього року експорт зернових буде мінімальний. 

Що очікують аграрії? Змін у диверсифікації страхових ризиків. Частину страхового ризику для портової інфраструктури може взяти на себе держава. Уряд розширив можливості програми 5-7-9 (щодо доступних кредитів для бізнесу — Ред.) на залучення обігових коштів, щоб полегшити наслідки блокади портів. Ніби норм, але до цих коштів є доступ лише у вже наявних клієнтів банків, а це близько половини сільгосппідприємств, переважно великі та середні, а як же одноосібники? Також держава дозволить банкам кредитувати аграріїв навіть за втрати частини активів. Останні зараз фактично карають позичальників зниженим кредитним рейтингом за влучання ракети в зерносховище чи парк машин. Але більш за все аграрії сподіваються, що ворога буде відкинуто і вони повернуться до звичних умов праці.