Богдана Півненко запрошує на вечір пам’яті Олега Павлюченкова

У Києві 22 червня відбудеться вечір пам’яті  «Олег Павлюченков. Слава Ренесансу! Навіки слава!». Цього дня виповнюється 55 років кінооператору, режисеру, фотографу, продюсеру, винахіднику, який кілька місяців не дожив до цієї дати.  

 

Олег Павлюченков – приклад невтомного пошуку знань, краси та сенсу; людина рідкісного поєднання технічного мислення та художнього бачення. Його праця пришвидшила розвиток сучасного українського кіно та мистецтва, а також зробила ближчою і зрозумілішою сучасникам культурну спадщину таких геніальних митців, як Сергій Параджанов та Іван Миколайчук.

 

Вечір пам’яті, фотографії, музики та кіно організовують у Червоній залі Будинку кіно (вулиця Саксаганського,6), де представлять світлини Олега Павлюченкова. Виступатиме Національний ансамбль солістів «Київська камерата» за участі відомої скрипальки Богдани Півненко, лауреатки Шевченківської премії, дружини митця. Покажуть фільми «Холодний дощ самотності»  та  «Життя в інвалідному візку» (режисер Олег Павлюченков, продюсер Андрій Різоль). Початок о 19.00. Вхід вільний.  

 

Народився Олег Павлюченков у місті Кам’янське на Дніпровщині в родині інженерів і науковців. Саме родина сформувала його любов до літератури, науки, мистецтва та філософії. Ще юнаком зрозумів, що його покликанням є кінематограф, який сприймав не лише як професію, а як спосіб пізнання світу та людини. 

 

Мав незвичну для митця освіту: закінчив Дніпропетровський державний університет за спеціальністю «Динаміка та міцність літальних апаратів» – і це стало підґрунтям унікальної можливості поєднувати точність наукового мислення з творчим світоглядом. На науковій ниві Олег Павлюченков став автором дев’яти патентів у галузі металургійних технологій. І це свідчить про його виняткову здатність однаково успішно працювати як у сфері науки, так і в мистецтві. 

 

У 2005 році заснував студію повного циклу «Техномедіа», яка стала одним із технологічних центрів сучасного українського кіновиробництва. А вже наступного  року очолював незалежну лабораторію з розробки та впровадження технологій 3D-кінематографа.

 

Олег Павлюченков став розробником технологій та керівником творчої групи з реставрації понад п’ятдесяти національних художніх і документальних фільмів. Завдяки цій роботі для майбутніх поколінь були збережені шедеври українського кіно, серед яких  «Тіні забутих предків», «Людина з кіноапаратом» «Пропала грамота», «Білий птах з чорною ознакою», «Камінний хрест», «За двома зайцями» та багато інших.

 

Для професіонала  Олега Павлюченкова така реставрація була процесом відродження та утвердження  української культури;  частиною великої ідеї Ренесансу – відновлення історичної пам’яті, національної гідності та європейського контексту України.

 

У творчому доробку Олега Павлюченкова є немало художніх та документальних фільмів, у яких він виступав режисером, оператором, сценаристом, продюсером та режисером монтажу. Серед робіт — «Гуцульська Джульєтта», «Шлях світла», «Холодний дощ самотності», «Платон Ангел», «Погляд з інвалідного візка» та інші. Його фільми неодноразово були відзначені на українських та міжнародних фестивалях. 

 

                                                 Богдана Півненко та Олег Павлюченков.

 

 

В останні роки Олег Павлюченков працював над масштабними міждисциплінарними проєктами, які поєднували кінематограф, театр, філософію та музику. Зокрема, був художнім керівником, співавтором лібрето та режисером опери «FIVI». 

 

Значне місце в житті Олега Павлюченкова займала просвітницька діяльність. Він був співавтором циклу лекцій «Ренесанс – філософія минулого і майбутнього» для Острозької академії. 

 

Займався організацією зйомок, концертів та популяризацією українського мистецтва в європейських країнах і світових медіа. Проводив лекції, присвячені сутності українського мистецтва та його впливу на розвиток європейської культури.

 

Людина енциклопедичних знань, невичерпної енергії та виняткової внутрішньої свободи Олег Павлюченков (22.06.1971 – 22.05.2026)  мислив масштабно, мріяв сміливо і вірив у силу культури як рушія суспільних змін. Наука, мистецтво і філософія були для нього не окремими сферами, а єдиним шляхом пізнання світу та людини. Його життя стало прикладом служіння культурі. 

 

Його спадщина продовжує жити у фільмах, проєктах, ідеях та людях, пробуджуючи свідомість та надихаючи до інтелектуальних пошуків.