82-і роковини сталінської депортації: сьогодні День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, фото

Сьогодні виповнюється 82 роки з початку депортації радянським режимом кримських татар із Криму – у цей день в Україні на державному рівні відзначають День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Як інформує УМ, про це 18 травня нагадали у заяві Постійного представництва Президента України в Криму.

Цього дня 1944 року з Кримського півострова радянський режим розпочав тотальну депортацію кримськотатарського народу в райони Середньої Азії та Уралу. Загалом було депортовано близько 200 тисяч осіб. Протягом понад 40 років їм було заборонено повертатися до Криму. За різними даними, під час перевезення та у місцях перебування внаслідок насильства, голоду, холоду та хвороб загинуло близько половини депортованих громадян.

«Депортація мала на меті зламати кримськотатарський народ як спільноту та стерти його з історії півострова. До прикладу, радянська влада: знищила 640 бібліотек початкових шкіл, 221 бібліотека середніх шкіл, 360 хат-читалень; зруйнувала 861 кримськотатарську школу; вилучила у кримських татар 80 тисяч будинків; зрівняла із землею 2400 кладовищ, знищила надгробні пам’ятники, святині...», – йдеться, зокрема, у заяві представництва.

Совєти давали лише 15 хвилин, щоб покинути домівки та сісти у вагони для худоби.  Кримськотатарське населення везли до Середньої Азії на вічне заслання. Пізніше комуністична влада заявила, що 38% депортованих загинули під час цього варварського злочину ГЕНОЦИДУ. Однак за переписом, проведеним активістами, кількість загиблих становить понад 46%. Слід враховувати, що переважну більшість депортованих становили малі діти, жінки та люди похилого віку.

Формальною причиною депортації було звинувачення кримських татар у колабораціонізмі та нібито масовій співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни — цілий народ визнали «зрадниками Батьківщини». Серед іншого, радянський режим закидав татарам боротьбу з радянськими партизанами в період окупації Криму, сприяння вивезенню людей у Німеччину, співпрацю з нацистськими військами.

Готувати депортацію почали ще до звільнення Криму від німецьких військ. Кримська наступальна операція радянських військ, внаслідок якої німецьких окупантів витіснили з півострова, тривала з 8 квітня до 12 травня 1944 року. Однак ще до її початку режим Йосипа Сталіна почав розробляти план виселення кримських татар. Зокрема Державний комітет оборони, очолюваний Сталіним, схвалив депортацію у постановах № 5943сс (2 квітня) та № 5859сс (11 травня), причому у другій було прямо сказано: «Усіх татар виселити з території Криму та поселити їх на постійне проживання як спецпоселенців в районах Узбецької РСР. Виселення покласти на НКВС СРСР. Зобов’язати НКВС СРСР (т. Берія) виселення кримських татар закінчити до 1 червня 1944 року». За попередньою оцінкою голови НКВС Лаврентія Берії, виселити мали щонайменше 140−160 тис. людей.

У ніч на 18 травня тисячі жінок, чоловіків, дітей, інвалідів війни та літніх людей за лічені години виселили з домівок, зігнали до переповнених товарних вагонів та відправили за кілька тисяч кілометрів від рідних кримських сіл і міст. Більшість депортованих опинилася у віддалених районах Центральної Азії та Сибіру, ще частина — у різних регіонах РРФСР.

Жахає статистика щодо депортація кримських татар.

Щонайменше 20% населення Криму складали кримські татари до початку депортації. За оцінками західних істориків, у 1940 році Кримська АРСР нараховувала близько 1,12 млн мешканців, з них щонайменше 218 тис. (19,4%) були кримськими татарами.

До 20 тис. внутрішніх військ НКВС додатково перекинули в Крим для проведення депортації - такі дані в колонці для ВВС озвучував історик Станіслав Цалик. Серед них були мотострілецькі та стрілецькі підрозділи з Москви, Кутаїсі, Нальчика, Єревана, Ростова, Баку тощо. Ці війська почали розміщувати в Криму починаючи з 7 травня. Місцевим мешканцям пояснювали, що підрозділи нібито прибули «на відпочинок і відновлення» після тяжких боїв, а також для вишколу в горах — мовляв, далі тіснитимуть німців у Карпатах, пояснює «легенду» Цалик.

Три дні — з 18 до 20 травня 1944 року — тривала основна фаза депортації. Починаючи з 3:00 ранку 18 травня загони НКВД почали силоміць виселяти кримських татар з їхніх домівок цілими родинами. На збори давали від декількох хвилин до пів години, людей виводили з осель під дулами автоматів. Далі їх змушували сідати на вози, підводи чи вантажівки, щоб дістатися залізничних станцій.

20−30 кг речей і продуктів на сім'ю вдавалося в середньому взяти з собою кримським татарам, яких депортували. Інше їхнє майно було конфісковане державою або дісталося мародерам.

Близько 190 тис. кримських татар було депортовано лише за перші три дні етнічної чистки. За тисячі кілометрів людей вивозили у закритих переповнених вагонах для худоби. «Подорож» тривала до кількох тижнів, у дорозі людям бракувало повітря, води та їжі. Незначну кількість кримських татар, які ще залишилися в Криму, виселили під час подальших депортацій вірменів, болгар і греків 27−28 червня 1944 року. Тих, хто намагався повернутися з місць спецпоселень, повторно виганяли за межі півострова до кінця 60-х років, нагадує Радіо Свобода.

Від 20% до 46% депортованих, за різними оцінками, померли або під час переселення, або у перші кілька років життя на засланні, до 1947 року. До цього часу загальна кількість депортованих кримських татар досягла 238 тис. В абсолютних цифрах це означає, що у так званих «спецпоселеннях» загинуло, за різними оцінками, від 40 тис. до 110 тис. людей, переселених з Криму. Навіть за офіційними даними, близько 8 тис. людей загинули лише за час тривалого перевезення в закритих вагонах. Надалі ж депортовані гинули від надважких умов життя, голоду і хвороб. Багатьом «спецпереселенцям» доводилося працювати по 11−12 годин на добу без вихідних, отримуючи до 200—400 грамів хліба на день. Залишившись майже без майна, депортовані були вимушені виживати в найгірших побутових умовах — подекуди навіть у землянках.

82,5% депортованих кримських татар виселили до Узбецької РСР. Ще близько 10,5% татар виселили на Урал і в Костромську область Росії, 4,7% - в Марійську АРСР, 2,3% - в Казахську РСР і Таджицьку РСР. 5 тисяч кримських татар відправили на примусові роботи у Московському вугільному тресті, 6 тис. — в табори фронтового резерву, ще близько 6 тис. — в табори ГУЛАГу.

До 20 років таборів і примусових робіт загрожувало кримським татарам за спробу втечі - відповідно до указу президія Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1948 року. Цей документ також встановлював довічний термін виселення. Його було скасовано лише після смерті Сталіна, в липні 1954 року.

Лише через 12 років після депортації кримські татари були звільнені зі спецпоселень, однак без права повернення на батьківщину і без повернення конфіскованого майна (відповідно до указу президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 року).

Майже півстоліття — 45 років — знадобилося СРСР, щоб визнав депортацію кримських татар незаконною і злочинною (відповідно до рішення радянського парламенту в 1989 році). Ще до того, в 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших «покараних народів» їм не дозволили повернутися на батьківщину. У 1974 році заборону на повернення кримських татар до Криму було офіційно знято, але де-факто чиновники забороняли їм переселятися назад на півострів аж до 1989 року.

Цей злочин радянська влада намагалася виправдати міфічною державною безпекою. Депортація кримських татар призвела до того, що були залишені 80 000 будинків і принаймні 360 000 акрів землі, занедбані виноградники, сади і тютюнові поля.

Після депортації кримських татар комуністичний уряд розпочав інтенсивну кампанію детатарізації, намагаючись стерти залишки кримськотатарського існування: традиційні географічні назви змінювали, відвертали увагу від архітектури, кладовищ тощо.

До 1989 року кримським татарам не дозволяли селитися в Криму. Лише 14 листопада 1989 року Верховна Рада Радянського Союзу визнала депортацію злочином і визнала заборону на повернення до Криму офіційно недійсною.

Нині геноцид почав отримувати міжнародне визнання. З 2015 по 2019 рік депортацію офіційно визнали геноцидом Україна, Литва, Латвія та Канада.

Згідно з постановою Верховної Ради України, день 18 травня оголошено Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Традиційно 18 травня в Україні відбуваються жалобні заходи вшанування пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу з Криму, проте цього року, як і в минулі, починаючи з 2022 року, на проведення всіх масових заходів впливає військове вторгнення Росії та окупація Криму.

В анексованому росією Криму акції пам'яті фактично заборонені.

Напередодні Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу російські силовики вручили низці кримськотатарських активістів застереження про «недопустимість порушення закону» під час масових акцій.

Як повідомляла УМ, Україна закликала світ визнати геноцидом депортацію кримських татар у 1944 році.