«Глянув випадково на свої світлини і ніби проснувся від сну, — ще на початку нинішнього року, 5 січня, писав поет, фотограф та військовослужбовець з Івано-Франківщини Руслан Трач із позивним «Полин». — Гарне життя жив до війни. Стільки всякого гарного вдалося зробити, не віриться, що то я жив це життя. За чотири роки бачиш тільки постійну смерть, втому, біль, безнадію. Починаючи з літа того року побачив стільки всього, що весь цей час не міг підібрати слова, щоб описати. Та й не підберу. Лишився жаль за загиблими побратимами, за знищеним підрозділом. За багатьма речами».
У мирному житті Руслан Трач досліджував гуцульські бойові традиції, вів тематичний гурток для дітей. У 2021 році створив youtube-проєкт «ЛЕТ» («Лабораторія екстремальної творчості») та популяризував бойове мистецтво з гуцульською барткою.
Ще у 2013 році втілив проєкт «Инчий Світ», у 2016-му разом з поеткою Властою Власенко — «МольфART». Того року в Івано-Франківську експонувалася їхня спільна виставка «Геометрія шляху». У 2016 році вийшла його книга «Працювати... Жити фотографом» (видавництво «Лілея НВ»).
Руслан Трач захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення росії на наші землі. У війську став головним сержантом роти вогневої підтримки 201-го батальйону 102-ї окремої бригади територіальної оборони. Ділився: «У моїй душі — бартка, навіть якщо в правиці — АК».
Навіть перебуваючи на передовій, він продовжував займатися творчістю: створював ескізи орнаментів для барток, малював, майстрував дерев’яні чохли для дримб (називав їх дзьобликами), писав вірші й знімав відео для свого «ЛЕТу».
Під час служби у 2025 році захисник отримав складне поранення, підірвавшись на міні. Переніс п’ять операцій.
«Ти додавав бойового духу йти у наряди. Вже як жартував — то сміялися всі. А коли приходив до тебе в лікарню, то ми не могли з тобою наговоритися. Скільки всякого було і пережилося. Як важко ти вибирався, бувши «300-м», і вижив. Переніс п’ять операцій і вже почалася реабілітація, і твоє серце зупинилося», — поділився побратим, нині ветеран Микола Плетеницький.
Руслан Трач 27 грудня у Верховині долучався до гуцульського народного дійства «Колядуємо з вірою у перемогу», яке об’єднало громаду навколо автентичної гуцульської коляди, спільної молитви за Україну та захисників.
Тоді центральною подією заходу стало встановлення рекорду «Найбільша кількість барток на одній локації». На співочому полі було зібрано 188 гуцульських топірців, які є мистецькими витворами.
Руслану Трачу, амбасадору бартки, військовослужбовцю та майстру, лунали особливі слова вдячності. Під час заходу він представляв свої 12 різних барток.
«Побратим «Полин» — відважний воїн, щирий гуцул відійшов до небесного воїнства, залишивши тут, на землі, багато незавершених справ: недописаних казок, недороблених гуцульських топірців-барток та унікальних фотосесій, недорозказаних історій, недобитого ворога. Спочивай, друже, у Господній ґражді, де немає вже ні болю, ні зітхання», — написав у fb військовий капелан 102-ї бригади Василь Зеленчук.
До Бога пішов захисник 19 січня 2026 року в лікарні міста Івано-Франківська внаслідок зупинки серця через ускладнення після поранень. Через загибель Руслана Трача 22 січня на території Верховинського району було оголошено день жалоби.
Родина та близькі мають намір підтримати реалізацію створення у Верховині омріяного Русланом Трачем музею бартки.