Степан Хмара помер на 87 році життя

Відомий правозахисник, громадський діяч, дисидент, Герой України, депутат трьох скликань Верховної Ради та співавтор Конституції України Степан Хмара помер у лікарні у середу, 21 лютого.

Степан Ількович останнім часом боровся з важкою хворобою…

Як інформує Україна молода, про важку втрату повідомила його дружина Роксоляна Хмара у соцмережах.

«Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми всі робили все, що могли і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу!

Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними. Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї. І Україна підніметься з попелу, вона Воскресне! Я знаю…», - написала пані Роксоляна.

Екснардеп Олександр Доній відреагував на важку звістку:

«Ількович-гордість України, і наша гордість. Завжди був вдячний і буду вдячний йому за те, що повністю підтримав нас під час "Студентської революції на граніті" в жовтні 1990-го року. Формально нас підтримували всі тодішні опозиціонери з Народної Ради і Народного руху, та тільки їхня підтримка не поширювалася на головну нашу вимогу-"Перевибори Верховної Ради на багатопартійній основі", і лише Ількович зорганізував групу таких же затятих як він(12 чоловік), привів їх до нас в табір, і вони голодували на рівних зі студентами.

Якби опозиція і Україна до нас тоді до дослухалися і провели перевибори Верховної Ради, то ми б у 1991-му усунули комуністичну номенклатуру від влади, і Україна вслід за всією Центральною Європою вже б давно була і в НАТО і в ЄС, і ,значить, фашистська росія на нас би не напала. Ількович це відчував. І як борець (вічний борець!) відстоював. Тобто випереджав і час, і своїх колег по опозиції(включно з колишніми дисидентами-політв'язнями).

З усієї опозиційної когорти саме з Ільковичем ми найбільше протягом всього життя перетиналися на всіх опозиційних акціях. Бо він був нервом опозиції, чутливим і до болю гострим.

Його слово було зброєю. Його позиція була зброєю. Його поведінка була зброєю. Степан Хмара-це наша зброя».

І додав: «Роксоляночко, прийми щирі співчуття, ти-великий молодець, що була опертям нашого пана Степана.

Степан Хмара , спочивайте з миром. Завжди шануватиму».

Художник Андрій Лозовий вважає цей день ледь не проклятим: «Полетів на небо Степан Ількович Хмара. Тепер на хмаринці запалить свою цигарку і повчить нас, як правильно жити… Побачився з ним ще студентом років сімнадцять тому. Зустрів живу легенду, уявіть собі, в метро. Тоді посоромився підійти».

За його словами, познайомився з паном Хмарою він 13 років тому, «на суді у когось з політрепресованих».

«В 1990 році Хмару вперше вибрали до Верховної Ради. Це неабияк дратувало комуняк. Вони влаштували провокацію. В підземному переході до Ільковича підійшов мусор-провокатор. Ількович не особливо довго думав і дав йому по пиці. Арештували Хмару прямо в сесійній залі парламенту.

Потім писав з ним інтерв’ю, ще було мітингів, судів і т.д. Завжди дивувався його дивовижній енергії, незламності і безкомпромісності. Здавалося б, вік уже поважний, та і арешти здоров’я явно не додали», - написав Лозовий.