Лише п’ять днів без ворожих ракет: як рашисти продовжують нищити інфраструктуру і економіку Харкова

Понад п’ять місяців тому, в лютому, харків’яни відмовилися зустрічати окупантів з квітами, за що й донині отримують від російської загарбницької армії «покарання» у формі щоденних обстрілів з усієї наявної зброї.

З початку повномасштабної війни трапилося всього лише п’ять днів, коли небо над містом не розсікали ворожі ракети. Саме тоді мер Ігор Терехов закликав місцевих підприємців повернутися до роботи, про що, можливо, не раз пошкодував.

«Російського агресора не влаштовувало, що Харків почав перезапускатися, — сказав він пізніше. — І як наслідок — люди зараз не можуть працювати, отримувати заробітну плату, купувати продукти харчування, медикаменти, товари першої необхідності».

Бізнесова статистика наразі дійсно сумна. За перше півріччя Харків через війну виконав бюджет лише на 82,4 відсотка, не отримавши до міської казни заплановані 1 мільярд 600 мільйонів гривень.

У мерії прогнозують, що рівень фінансових надходжень і далі знижуватиметься, оскільки 90 відсотків підприємств просто «стоять». Решта податків (на землю, з прибутків фізичних осіб, орендна плата за нерухомість) теж «просіли» через масовий виїзд харків’ян у безпечніші регіони.

Наразі у колись 1,5-мільйонному місті проживає лише 700 тисяч, і більшість з них через безробіття потребує серйозної допомоги.

«Сьогодні ми дотуємо наші комунальні підприємства і ремонтуємо зруйновані трубопроводи, — каже міський голова. — Також безплатно працює громадський транспорт, тому що людям платити нічим. Усе це — колосальні витрати».

Від самого початку повномасштабної війни рашисти з особливим завзяттям оголосили «полювання» на великі промислові підприємства Харкова.

Тому кілька фірм ще навесні перевезли свої потужності до західних та центральних регіонів країни. Однією з перших змінила локацію компанія UBC Group, що виробляє і постачає холодильне обладнання до 120 країн світу, співпрацюючи з відомими міжнародними брендами.

Не кращі часи переживають у Харкові й три найбільші книжкові типографії в Україні. Зокрема, через зростання цін на папір вони навряд чи зможуть випускати конкурентоспроможну продукцію навіть після війни.

На думку директорки Українського інституту книги Олександри Коваль, ця галузь без дер­жавних преференцій вочевидь не зможе вийти з кризи. Однак, попри все, ще наприкінці травня у прифронтовому місті відкрили свої магазини видавництво Vivat та мережа «Книголенд».

Намагаються працювати під обстрілами також великі супермаркети, аптеки, салони краси, заклади громадського харчування та сфери побуту.

І все ж найбільш упевнено тримаються на плаву (як, до речі, й раніше) ІТ-компанії міста, яким вдалося зберегти 95 відсотків своєї операційної діяльності. Наразі всі вони активно займаються волонтерством, створюють благодійні соціальні проєкти і продовжують платити податки.

Як повідомили у Департаменті цифрової трансформації з посиланням на дослідження Асоціації ІТ Ukraine та Kharkiv IT Cluster, в залежності від розмірів щомісяця одна ІТ-компанія сплачує до бюджету від 1,5 до 42 мільйонів гривень. Крім цього, за 5 місяців війни ця індустрія перерахувала 806 мільйонів гривень у благодійні фонди.