Національний рух кримських татар оголосив власні дані кількості депортованих 78 років тому людей

26.05.2022

Рустем Емінов «Поїзд смерті».

В Україні та світі згадують жертв депортації кримськотатарського народу з Криму у 1944 році 18 травня.

 

Тоді, за три дні, за наказом Йосипа Сталіна усе кримськотатарське населення півострова зігнали у вагони і вивезли до Середньої Азії та на Урал.

 

Кого не встигли депортувати (як жителів кількох кримськотатарських поселень на Арабатській Стрілці) — вивезли на баржах у море і втопили.

 

За офіційними даними, тоді було депортовано близько 200 тисяч жителів півострова. Хоча, згідно з даними Національного руху кримських татар, ця цифра може бути вдвічі більшою — 423 тис. 100 осіб.

 

У перші роки з початку депортації загинуло близько половини кримськотатарського населення. Повернутися до Криму кримські татари отримали змогу лише у 1990-х.


У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар 1944 року геноцидом кримськотатарського народу.

 

Втім російська федерація, яка стала спадкоємницею Радянського Союзу і досі глорифікує традиції НКВС, і зараз активно застосовує сталінські методи: від фільтраційних таборів до вбивства та примусової депортації мирного населення з окупованих територій.

 

Про це, зокрема, говорили учасники «круглого столу» «Депортації, масові репресії, штучний голод: інструменти політики тоталітарних режимів XX та XXI століть», що відбувся в Укрінформі. 


«Для Москви українці і кримські татари були і залишаються ворогами — за часів СРСР вони були внутрішніми ворогами, тепер — зовнішніми. Це уявлення про ворогів дуже важливе, щоб маніпулювати суспільством», — зазначив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

 

За його словами, починаючи з XVIII століття Росія планомірно проводила на півострові політику «Крим без кримських татар», витісняючи корінне населення і замінюючи його росіянами. До цього ж завдання вона повернулася в 2014 році, після анексії півострова — за останні 8 років майже мільйон вихідців із російської глибинки незаконно оселилися в Криму.


Усі ці злочинні практики — голодомори, терор, депортації, перекручення історії і знищення інтелектуальної еліти, асиміляцію населення і насаджування щодо автохтонів комплексу меншовартості — впродовж ХХ століття радянська влада активно використовувала і проти українського народу.

 

Це стало ідеологічною основою і сучасної російсько-української війни, новий етап якої ми спостерігаємо з 24 лютого.

 

«Цього року ми побачили вже не просто агресивну війну, ми побачили війну, яка має геноцидний намір — намір знищити українську націю як таку, позбавити її самоідентифікації, не кажучи вже про державність, свободу волі, вони сьогодні мають місце під час російської агресії в Україні», — зазначив модератор «круглого столу», провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору, кандидат історичних наук, модератор заходу Андрій Іванець.  


Єдиним ефективним методом протидії цій агресії, на думку учасників «круглого столу», є історична правда: активне розвінчування російських імперських міфів, повернення історичних імен та правди про ті чи інші події в суспільну свідомість не лише в Україні, а й у світі. І в Росії в тому числі.

 

«Росія перестане бути загрозою, коли неросійські за походженням солдати усвідомлять себе передовсім представниками своїх народів, а не міфічного і наднаціонального «російського», — йдеться в резолюції, яку ухвалили учасники «круглого столу». Також вони звернулися до провідних міністерств із пропозицією активізувати роботу в напрямку популяризації реальної, а не спотвореної історії.