Євромайданівець Тарас Матвіїв з Львівщини загинув під Троїцьким

Активний учасник Революції Гідності, молодший лейтенант 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила Тарас Матвіїв із Жидачівщини загинув під час ворожого мінометного обстрілу позицій ООС поблизу села Троїцьке Попаснянського району Луганщини у п’ятницю, 11 липня.

31-річний Тарас Матвіїв був непересічною особистістю, відомою у патріотичних і журналістських колах. Воїн закінчив факультет журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка, був блогером у низці видань, зокрема, у «Дивись.Інфо», LB.ua, «Львівська мануфактура новин».

Як інформує «Україна молода», прізвище полеглого воїна повідомив військовий комісар Львівщини Олександр Тіщенко у суботу.

«Вчора під час обстрілу українських позицій російськими найманцями загинув захисник з Жидачівщини, молодший лейтенант Тарас Матвіїв. Молодий офіцер, в якого все життя мало бути попереду. Він захищав український народ від ворогів, щоб звуки вибухів і свист куль для нас не були знайомі. Але ворожа міна забрала його від нас. Війна триває і безжально забирає життя кращих синів України, - написав військовий комісар Тіщенко. Приношу щирі співчуття родині загиблого героя і розділяю всю гіркоту втрати. Ми не маємо права забути, що у нас триває війна. І життя наших захисників, які були покладені на вівтар війни не дарма».

Співчуття рідним та близьким захисника України висловило і керівництво Львівської облдержадміністрації. Там уточнили, що життя героя обірвалося поблизу села Троїцьке на Луганщині.

«Доки дихаю, сподіваюсь!»

Тарас Тарасович Матвіїв народився 18 лютого 1989 року в місті Жидачів. Закінчив Жидачівську ЗОШ №1, згодом здобув фах журналіста.

Під час Революції Гідності Тарас був активним її учасником у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану, згодом став співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала зниклих людей під час Революції Гідності), членом ГО «Українська галицька асамблея», засновником ГО «Народний легіон».

У 2015 — доброволець Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках.

В цьому ж році Матвіїв став депутатом Жидачівської райради VII скликання, від Української Галицької партії. З 2019-го проходив службу за контрактом у 24-ій бригаді.

Голова політради Української Галицької партії Ірина Моряк згадує про Тараса так:  «Велика втрата для України. Тарас Матвіїв загинув вчора від обстрілів українських позицій російськими найманцями. Наша гордість. Один з найкращих синів України Активіст, волонтер, ефективний депутат, воїн».

Пані Моряк також наводить слова Тараса, які закарбуються надовго:

«Доки дихаю, сподіваюсь! Я довго мовчав і слухав. Доки стало нестерпно мовчати. Пишу, бо маю обов’язок. Перед совістю і людьми, яких поважаю. Останні 5 років я не знаю спокою. Зачинаючи від Майдану, транзитом через волонтерський і добровольчий рух, участь в самоврядуванні і аж до теперішньої служби в ЗСУ. Я свідомо обрав шлях постійних потрясінь і викликів відкинувши попередній спосіб життя, медійну кар‘єру і навіть давні мрії.  …Я похитнувся, але не впав. Все ще в запилюжених берцях і при справі. До останнього сподіваюсь, що українці не розміняють свободу на срібняки і не побояться відповідальності за свої вчинки. Dum spiro spero, товариство!».

Тарас мав піти дуже далеко

Колишній журналіст «УМ» зі Львова Володимир Семків написав у Facebook:

«Тарас мав піти дуже далеко. Ми розмовляли з ним по роботі про незаконну вирубку лісів. Бо це Тарас із друзями голими руками зупиняли вагони з деревом на залізничних станціях на Львівщині. Потім говорили про відродження футбольного клубу "Авангард" в Жидачеві, яким займався Тарас. Мені було цікаво, бо Жидачівський район – моя мала батьківщина. Він запрошував на "Удеч-Фест" в Жидачів; йому з однодумцями завжди вдавалося організувати дуже класний і представницький фест. А потім він, доброволець АТО, поступив в Сухопутну академію. Постив натхненні дописи з аудиторії, полігону. Потім – з фронту. Тарас мав прекрасну підготовку, гострий розум і просто горів тим, що робить. Це звучатиме як кліше, а я вважав, що майбутнє нашої армії – якраз за такими хлопцями, і в новій армії на нього не могли б не звернути уваги. Не віриться: Тарас загинув».

                                          Тарас зупиняв вагони з деревиною і викликав поліцію. 

За годину до загибелі виходив на зв’язок 

Водночас, депутат Жидачівського райради Володимир Гаврон повідомив журналістам, що тіло загиблого Героя планують привезти до Києва у понеділок. З Тарасом попрощаються на Майдані незалежності. А вже у вівторок траурний кортеж прибуде до Львова.

«Тарас ще за годину до загибелі виходив на зв’язок з друзями. А потім повідомлення, що його нема… Важко повірити, що такі люди можуть від нас іти. Стільки життя було в ньому, стільки планів на майбутнє, – каже пан Гаврон. – Це була людина із справжнім внутрішнім стержнем. Як любив казати: «В армії може не зламатись тільки той, кого пече внутрішній вогонь»…

У справжнього патріота залишились батько Тарас та мати Валентина, він був єдиною дитиною в сім’ї.   

Наостанок наведемо цитату Тараса Матвіїва з одного з його блогів для «Львівської мануфактури новин»:

«Останні 5 років я не знаю спокою. Зачинаючи від Майдану, транзитом через волонтерський і добровольчий рух, участь в самоврядуванні і аж до теперішньої служби в ЗСУ. Я свідомо обрав шлях постійних потрясінь і викликів відкинувши попередній спосіб життя, медійну кар‘єру і навіть давні мрії. Не міг по-іншому. Як не могли й тисячі інших, що були поруч. Ми покірно прийняли виклики часу і вийшли далеко за межі «зони комфорту». Ми стали нагадувати кочівників, що рвонули з осілих місць у безкраї степи не маючи уявлення, що чекає за горизонтом. Такий стиль життя підходить далеко не для всіх».

Тарас Матвіїв (у центрі) - випускник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.

За даними «УМ», Тарас Матвіїв – друга бойова втрата українського війська у липні. Під час ворожого обстрілу поранення отримали троє захисників України.

Як повідомляла «УМ», солдат Олег Шило загинув від ворожої кулі у середу, 8 липня. 

Про полеглих захисників України у минулому місяці читайте у матеріалі «України молодої»: Загиблі герої червня: пам’ятаймо про їхній подвиг.