Україна займає четверте місце в світі за рівнем агресії серед підлітків і дітей, пропускаючи вперед тільки Росію, Албанію та Білорусь.
Такими є офіційні дані ВООЗ.
Згідно з дослідженням, проведеним UNICEF Ukraine в 2017 році, з цим явищем стикалися 67% українських школярів. Причому 40% з них нікому не розповідають про насильство, навіть батькам.
У два рази частіше об'єктами для насмішок і знущань стають діти сором’язливі і нетовариські, йдеться в дослідженні. Хоча у зоні ризику всі, хто чимось відрізняється від загальноприйнятої норми.
Наслідки ж цькування плачевні: це важкі психологічні, а іноді і фізичні травми аж до суїциду.
При цьому в самих школах воліють закривати очі на проблему булінга. Вчителі часто вважають атмосферу в класі не своєю справою, а є й такі, що самі несвідомо провокують цькування, наприклад, виділяючи улюбленців або глумлячись над відстаючими учнями.
У той же час безпека в школі безпосередньо залежить саме від вчителів і атмосфери, яку вони створюють у класі, переконані експерти. Адже збиватися в зграї і клювати білих ворон — психологічна потреба підлітків, та саме в цей період найчастіше і виникає цькування. Хоча дитячий колектив може встояти перед груповою ієрархією, якщо поруч буде авторитетний дорослий, який не сприймає насильства.