Кількість загиблих журналістів, під час здійснення ними професійної діяльності, зменшилася, однак число загиблих у зонах військових конфліктів зростає у всьому світі протягом 2016 року. За різними підрахунками, загинуло 74 журналісти.
Найнебезпечнішою є професія військового фотографа і кореспондента.
Про це повідомляють Комітет захисту журналістів (CPJ) і організація «Репортери без кордонів» у своїх звітах у понеділок.
«Щонайменше 48 журналістів було вбито у зв'язку з їх роботою в період з 1 січня по 15 грудня 2016 року», - йдеться у повідомленні CPJ.
Утім, Комітет розслідує обставини загибелі ще не менше 26 журналістів із тим, щоб визначити, чи були вони пов'язані з професійною діяльністю жертв.
Водночас, «Репортери без кордонів» звітують, що серед 74 вбитих журналістів щонайменше 57 були професійними журналістами (минулого року вбито 67 професійних журналістів), а також 9 громадянських журналістів і ще 8 людей, які співпрацюють зі ЗМІ.
У звіті вказується, що 53 журналісти були навмисне вбиті чи стали мішенню, при цьому 21 репортер загинув при виконанні своїх обов’язків.
В Україні цього року було вбито 1 журналіста – Павла Шеремета. Його підірвали в авто 20 липня 2016 року за допомогою керованого вибухового пристрою.
Комітет захисту журналістів додає, що більше половини журналістів, убитих протягом року, загинули в ході бойових дій і при перестрілках - і це вперше відтоді, коли комітет почав вести такого роду облік.
Конфлікти в Сирії, Іраку, Ємені, Лівії, Афганістані і Сомалі забрали життя 26 журналістів, які висвітлювали хід бойових дій.
Найнебезпечнішою країною з точки зору роботи журналістів ось уже п'ятий рік поспіль залишається Сирія. У цій країні в 2016 році було вбито не менше 14 журналістів, як і в 2015 році, що збільшило загальну кількість журналістів, які загинули там при виконанні професійного обов'язку з часу початку конфлікту, як мінімум до 107 осіб.
Як зазначається у дослідженні, журналісти, які не бояться висвітлювати конфлікти, ризикують не тільки загинути в ході бойових дій, але й бути викраденими або вбитими бойовиками «Ісламської держави» (ІД) або іншими угрупованнями бойовиків.
Зокрема, «Ісламська держава» несе відповідальність за зникнення як мінімум 11 журналістів за період з 2013 року.
Дослідження комітету показують, що глибоко укорінена безкарність веде до посилення самоцензури, оскільки журналісти, які не бажають піддавати себе смертельному ризику, їдуть у вигнання або замовкають.
У Пакистані з 1992 року було вбито не менше 33 журналістів через помсту за їх професійну діяльність, а багато інших зазнали залякувань і нападів.
У деяких країнах журналістів змушують замовкнути іншими засобами, ніж насильство. У Росії, де 36 журналістів були вбиті з 1992 року через помсту за їх репортерську діяльність, комітет не зареєстрував жодного вбивства, починаючи з 2013 року.
Журналістів, котрі наважуються висвітлювати такі гострі теми, як корупція і порушення прав людини, незважаючи на величезний ризик фізичної розправи, систематично відключають від каналів зв'язку за допомогою прийнятих законів і правил, закривають редакції та вдаються до інших форм переслідування, включаючи загрози тюремного ув'язнення.