Науковці з’ясували, що мешканці Європи в епоху неоліту проводили ритуальні жертвоприношення жінок.
Зокрема, жінок зв’язували незвичним методом, щоб вони самі себе душили. Така ритуальна традиція існувала на більшій частині Європи.
Як інформує Україна молода, про це повідомляє Live Science з посиланням на дослідження, опубліковане в науковому журналі Science Advance
Зазначається, що група французьких вчених дослідила стародавню гробницю в місті Сен-Поль-Труа-Шато, що на півдні Франції. У ній збереглися останки трьох жінок, похованих приблизно 5500 років тому.
Гробниця має вигляд силосу – ями для зберігання зерна. Над нею побудована дерев’яна конструкція, збудована зі зміщенням, щоб сонце під час сонцестоянь освітлювало жерця. Також там знайшли кілька розбитих каменів для розтирання зерна.
За словами співавтора дослідження Еріка Крубезі, все вказує на те, що цей ритуал був пов’язаний із сільським господарством.
Один зі знайдених скелетів належав літній жінці, смерть якої, ймовірно, була природною. Вона була похована у традиційному для того часу положенні – лежала на боці в центрі гробниці.
Як стверджує Кубезі, така поза і розташування свідчить про те, що її похорон був урочистим. Водночас двох інших жінок, які поховані разом з нею, принесли в жертву. Встановлено, що вони були молодими.
Ці жінки були зв’язані методом "incaprettamento" – прив'язування шиї до зігнутих за спиною ніг. Так жертви фактично душили самі себе. Мотузки, якими зв’язували жінок, давно зотліли, а незвичне положення тіл збереглося.
Обидвох жертв, схоже, вбили важкими уламками каменів, які використовували для розмелювання зерна. Це вказує на те, що, попри зв'язування, вони були ще живі.
Під час дослідження науковці виявили докази 20 ймовірних випадків жертовних вбивств з використанням "incaprettamento" у 14 місцях. Всі вони датовані 5400-3500 роками до нашої ери.
Вчені також знайшли документи, що описують наскельний живопис у печері Аддаура на Сицилії, зроблений між 14000 і 11000 роками до нашої ери (в епоху мезоліту). Там зображені дві людські фігури, ймовірно, зв’язані способом "incaprettamento".
За словами Крубезі, такий жертовний ритуал виник у мезоліті, ще до появи сільського господарства. А вже в неоліті його почали використовувати для людських жертвоприношень, пов'язаних із сільським господарством.
Вчені зазначають, що "incaprettamento", схоже, був поширеним на більшій частині Європи. Про це свідчать знахідки на територіях від Чехії до Іспанії. Найдавнішою з них є гробниця біля Брно-Богуніце в Чехії, яка датується приблизно 5400 роком до нашої ери. Найпізніша – гробниця в Сен-Поль-Труа-Шато.
Знахідки свідчать про те, що ця практика існувала понад 2000 років.
Чому для людських жертвоприношень використовували саме "incaprettamento" – невідомо. За словами Крубезі, це могло бути пов'язано з тим, що вважалося, ніби зв’язана таким чином людина задушила себе сама, а не була вбита кимось іншим.
"Incaprettamento" як зв’язування і до сьогодні використовує італійська мафія, однак лише для попередження або винесення догани.