Івана Купала: історія виникнення свята

13:40, 04.07.2022

Традиції свята Івана Купала збереглися й донині: молодь влаштовує біля річки гуляння, дівчата плетуть вінки, стрибають через вогнище та ворожать на нареченого

Вже незабаром настане наймістичніша ніч року – на Івана Купала. Здавна люди вірили, що саме в цю ніч прокидається вся нечисть: водяні, русалки, відьми. Тож народне свято тісно переплетене з язичницькими ритуалами та повір’ями. А відзначають в Україні його щороку, у ніч з 6 на 7 липня
 
Про це нагадує Україна молода.
 
За віруваннями, свято символізує єднання води та вогню, а також дає початок життю та розквіту природу.
 
За однією із версій свято Івана Купала пов'язане із язичницьком божеством Купалом, але варто зауважити, що такого божества не було в язичницькому пантеоні - воно з'явилося внаслідок помилки: літописець із Густинського монастиря знав про купальські ігрища, але прийняв назву свята за ім'я язичницького бога. І через це Купало в ролі язичницького божества з'явився вперше лише в XVII столітті в Густинському літописі, а вже з часом це непорозуміння переписали інші дослідники слов'янської міфології.
 
До прийняття християнства в Русі-Україні (988 рік) на свято Купала збиралися обрядові народні зібрання під час найвищого сонцестояння, які присвячували богам Сонця - Ярилу, Дажбогу, Сварогу та іншим. Головними обрядами були масові купання (вважалось, що це ритуальне очищення), стрибки через багаття (теж очищення духовне) та залицяння молоді.
 
З приходом християнства свято не зникло, однак дещо змінилось. Зокрема, після переходу на григоріанський календар дата змістилася на два тижні, адже раніше Івана Купала святкували 24 червня. А замість бога сонця люди почали вшановувати Іоанна Предтечу, який був хрестителем Ісуса Христа. 
 
До того ж Іванове хрещення також було символом очищення: тіло омивається водою, а душа очищається Богом від гріха та скверни. І ось так свято Купала перетворилося на день Івана Купала.
 
Головна ідея свята Івана Купала – очищення за допомогою вогню та води, тож чимало обрядів пов’язано саме з цим. 
 
 
Так, звечора 6 липня прийнято збиратись компанією біля водойм та влаштовувати там гучні застілля з піснями, танцями й різноманітними конкурсами. На свято розводять багаття і стрибають через нього. Ці стрибки є свого роду обрядом очищення та способом залучити успіх. А хто вище за всіх стрибне – буде найщасливіший, найздоровіший та найкрасивіший. 
 
Жінки, в яких не було дітей, стрибали через вогонь, бо вірили, що так позбудуться безпліддя.
 
 
 
Наші предки вірили, що рослини на Івана Купала набувають чудодійної сили. Вважається, що лише в ніч на 7 липня зацвітає папороть, а хто знайде цей містичний цвіт – буде щасливим, здоровим та багатим. 
 
Вранці на Івана Купала жінкам заведено вмиватись росою. Стародавні слов’яни вірили, що сонце впливає на жіночу молодість та красу, а вмивання росою вберігає від старіння. 
 
Наші предки вірили, що саме у Купальську ніч прокидається вся лісова нечисть: водяні, русалки, відьми тощо. Тож в цю ніч не можна спати, аби перевертні, мавки або лісовики не потягли із собою. 
 
Також не радять ходити самому в ліс, адже люди вірять, що можна зустріти щось містичне. Крім того, в цей день не варто позичати гроші і самому брати в борг, адже таким чином можна «передати в чужі руки своє щастя і благополуччя». 
 
Також не слід підбирати на дорозі гроші або загублений кимось предмет – так можна присвоїти чужий борг чи вантаж. Також є заборона й щодо найважливішого обряду – перестрибувати через вогнище з чужою людиною заборонено. Це треба робити або з членом сім’ї, а найкраще – з коханою людиною.
 
Якщо спіткнетесь при стрибку – це до хвороби. Якщо розвернете ногою вогонь – до негараздів в родині. Якщо стрибнете тричі – будете здорові та щасливі.
 
Ще один невід’ємний елемент містичного свята – ворожіння. З давніх-давен українки проводили ворожіння у ніч на Купала, аби знайти свою любов та дізнатися ім'я майбутнього хлопця чи навіть чоловіка. 
 
 
 
Раніше ворожили й на вінку, багатті, квітах, а сьогодні знайшли методи ворожіння вдома (на каві, сірниках, картах, воску тощо). Хоча чимало обрядів вже забулись, та деякі таки використовують досі. 
 
Найцікавішим є ворожіння на вінку – вінок плетуть із дванадцяти трав, прикрашають польовими квітами та скріплюють травою. На заході сонця його потрібно обережно опустити на воду і злегка штовхнути: вінок пішов на дно відразу ж — на жаль, коханий розлюбив; вінок пристав до берега — в цьому році весіллю не бувати; вінок поплив до іншого берега — наречений буде з далеких країн; вінок мотає з боку в бік — доля буде нещаслива, хлопці будуть морочити голову; вінок пливе за течією — чекай весілля з судженим. 
 
 
А якщо дівчина дуже хоче вийти заміж, але поки на прикметі нікого немає, вона повинна обв’язати вінок красивою стрічкою і пустити в річку: вважалося, що русалки заберуть собі прикрасу і допоможуть приворожити судженого.