Ерцгерцогу і полковнику Легіону УСС Василю Вишиваному – 127

Сьогодні, 10 лютого, 127-ма річниця з Дня народження українського військового діяча, політика, австрійського ерцгерцога династії Габсбургів, полковника Легіону Українських Січових Стрільців Василя Вишиваного. Він увійшов в історію як Василь Вишиваний, полковник Легіону Українських Січових Стрільців, борець за незалежну Україну.

Про це у четвер нагадує Україна молода.

Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінґен народився 10 лютого 1895 року в місті Пули на остврові Лошинь (сучасна Хорватія). Він походив з роду австрійських імператорів – Габсбургів, а саме з гілки Габсбургів – Лотарингських.

Найбільш цікава постать ХХ століття у європейській і українській Історії…

Некоронований Король України, народний Гетьман України. Справжній патріот України, щиро закоханий всім серцем і душею в Україну і українську мову — Вільгельм фон Габсбурґ називав себе Василь Вишиваний і до загибелі вважав себе Українцем.

Разом з українськими вояками він розділив тягар боротьби за Україну. Свою поетичну збірку «Минають дні...» з 23 віршів присвятив українським січовикам: «Борцям, що впали за волю України». Він став поборником українських інтересів, за які поклав життя у Лук’янівській в’язниці.

З 12 років Вільгельм Габсбург жив у місті Живець у Західній Галичині. «Там я перший раз почув про Українців, – писав у мемуарах Василь Вишиваний, – Поляки називали їх «Русіни» і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори. Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав  чудесне…В Ворохті зустрів гуцула-селянина…я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Від тоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав».

Він закінчив військову академію і 1915-го поїхав на фронт, де командував українською сотнею. Згодом – армійською групою, до складу якої належав легіон Українських січових стрільців. Розмовляв українською, під одностроєм часто носив вишиванку, яку йому подарував один із підлеглих. За це отримав прізвисько Василь Вишиваний. «Моя сотня, зложена тільки з українців, мала національну українську свідомість, але боялася виявляти її, бо тоді кождого українця уважали політичне підозрілим. Старшини в сотні були самі німці. Страх українців перед переслідуванням доходив до того, що деякі признавалися до польської народности. За це я лаяв страшенно і казав їм, що коли я признаюся до українського народу, то і вони можуть це сміло робити. Військова і моральна вартість моєї сотні представлялася дуже добре. Я взагалі уважаю українців найкращими жовнірами. Тільки вони трохи подібні до овець: як мають провід, котрому вірять, то підуть в огонь і в воду, та й виконають навіть неможливе до виконання».

Вільгельм Габсбург, як член імператорської родини, автоматично став членом сенату. Там він познайомився з українськими парламентарями, зокрема з Євгеном Петрушевичем. 

Вільгельма Габсбурґа знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім’ям, яке йому дали українські вояки під час Першої Світової Війни. Він вважався одним з неофіційних претендентів на український трон в разі утворення монархічного ладу. Хоча він сам офіційно ніколи не проголошував свої наміри бути українським монархом і навіть історичні події того часу не давали до цього можливостей.

Василь Вишиваний прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов’ю до України…Це дійсно непересічна і дуже яскрава історична постать, з насиченою життєвими подіями, але вельми трагічною долею…

Василь Вишиваний жертовно поклав своє життя за Волю і Незалежність України. Життя Василя Вишиваного настільки ж насичене й яскраве, наскільки трагічна його доля…Василь Вишиваний — справжній Син України!…

До кінця життя Василь Вишиваний вважатиме себе українцем. Після поразки Української революції він житиме у Відні. Там його 1947-го заарештує радянська секретна служба СМЕРШ. Згодом  Вільгельма Габсбурга перевели до Лук'янівської в’язниці Києва. Йому інкримінували шпигунську діяльність із західними державами, союзниками СРСР по антигітлерівській коаліції, та звинувачували в зв’язках з ОУН.

Допитували його російською, він відповідав українською. Вирок – 25 років таборів. 18 серпня 1948-го Вільгельм Габсбурґ помер у в’язничній лікарні. Похований на Лук’янівському цвинтарі.

Як повідомляла УМ, народився майбутній художник-модерніст, «шістдесятник» Віктор Зарецький 8 лютого 1925 в Білопіллі, що на Сумщині. Походить з шанованого козацького роду Зарецьких, що, за переказами, були одними із засновників міста Білопілля в XVII столітті.