Під знаком Василів: у Києві згадали дисидентів-шістдесятників та сучасних в’язнів Кремля

«Бо — мало нас. Малесенька щопта. // Лише для молитов і сподівання. // Усім нам смерть судилася зарання, // Бо калинова кров — така густа».

 

 

Саме так, відгукнувшись на смерть Алли Горської, Василь Стус назвав коло українських інтелігентів, які інтуїтивно намагалися віднайти і зберегти генетичну пам’ять про українську історію в культуру України, і тим самим кидали виклик системі. Уже за два роки розпочався «генеральний погром» українського шістдесятництва.

 

 

Буквально за кілька днів були заарештовані й кинуті за ґрати Іван Світличний, Василь Стус, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл, Іван Гель, Ірина Стасів-Калинець та ще близько сотні українських дисидентів у Києві, Львові та інших містах України.

 

Але система і тут програла: потрапивши в таборах у середовище свідомих українців, серед яких було багато воїнів УПА, священиків, філософів, шістдесятники за роки ув’язнення стали свідомими борцями за незалежність.

 

І саме з їхнім звільненням наприкінці 80-х в Україні почався етап національного відродження, що призвело до проголошення у 1991 році незалежності.

 

Одним із тих творців незалежності був і відомий філософ, поет та літературознавець Євген Сверстюк. Саме він у 1989 році започаткував Вечір Різдвяних Василів.

 

На початках він заповідався як вечір пам’яті українських поетів, що народилися на Різдво або біля нього (звідки й назва): Василя Чумака, Василя Елана-Блакитного, Василя Симоненка та Василя Стуса.

 

Але практично з перших вечорів перетворився на спогади про дисидентське «небобратство» та філософську розмову про феномен «прямостояння» та вміння лишатися собою за будь-яких обставин, кидаючи виклик системі.

 

Теплим і гостинним був і цьогорічний Вечір Різдвяних Василів, який зібрав у Колонній залі КМДА всіх, кому небайдужа доля України. Організаторами вечора виступили Український Інститут національної пам’яті, Видавництво «Кліо», Український ПЕН та Центр громадянських свобод. 

 

Цьогорічне зібрання припало на День політв’язня, тож вечір мав свій символічний підзаголовок: «історія від шістдесятників до Сенцова». І згадували учасники вечора не лише про минуле, а й про сьогодення, проводячи паралелі методів роботи НКВД-КГБ та російської ФСБ. Спогадами поділилися дисиденти Василь Овсієнко та Микола Горбаль, відомий журналіст, колишній керівник української редакції радіо «Свобода» Богдан Нагайло.

 

А актриса Римма Зюбіна прочитала фрагменти «Рассказов» Олега Сенцова. Просто на сцені виникла пропозиція перекласти цю збірку українською, і видавництво «Кліо» відгукнулося на неї.

 

Щиру атмосферу вечора підтримали виступи гурту «Дай Боже», які щедрівками та віншуваннями нагадали про наближення Щедрого Вечора, лауреатів премії Василя Стуса сестер Тельнюк, Ігоря Жука, Ольги Голуб та Тараса Компаніченка.

 

Кожен охочий міг підписати різдвяну листівку, яку організатори акції відправили до місць утримання українців та полонених моряків.

 

«Ці листи — вони важливі і тим, хто пише, і тим, кому вони адресовані. Вони дають відчуття, що ми всі єдині, що їх не кинули, про них пам’ятають, за них переживають і роблять усе, щоб вони повернулись додому. І дуже хочеться, щоб вислів «український політв’язень» у 2019 році став історією», — зазначив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.