Мирослав Попович помер у віці 87 років

Філософ, академік, директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Мирослав Попович помер у віці 87 років.

"У вічність відійшов Мирослав Попович. Україна втратила великого мислителя і одного зі своїх беззаперечних моральних авторитетів. Вічна пам'ять людині, яка дала нам приклад правди і свободи", - висловив співчуття у зв’язку із смертю видатного мислителя Президент України Петро Порошенко.

Мирослав Попович народився 1930 року в Житомирі. Навчався у Київському університеті (нині КНУ імені Тараса Шевченка) на філософському факультеті. Спочатку працював директором школи, а в 1956-1959 роках був аспірантом Інституту філософії Академії наук, який з часом очолить.

Він протягом шести років зміг отримати звання кандидата філософських наук та підготувати докторську дисертацію.

"Видатний український філософ, академік НАН України, доктор філософських наук, професор, вчитель, культуролог, директор Інституту філософії ім. Сковороди НАН України, завідувач відділу логіки та методології науки Інституту філософії, один із учасників ініціативної групи "Першого грудня", - пишуть в некролозі Мирослава Поповича в Міністерстві культури України.

У 2001 році Мирослав Попович став лауреатом Шевченківської премії, отримав премію "Людина року-2003" в номінації "Вчений року". Того ж року він став академіком НАН України, а роком раніше очолив Інститут Філософії.

Його наукові інтереси стосувалися різних аспектів філософії, наприклад кандидатську дисертацію він захищав на тему "Ірраціоналізм у сучасній французькій філософії", а докторську -  "Філософський аналіз мови науки".

Серед його знакових видань 2000х років - "Нарис історії культури України" 2001 року видання, "Червоне століття"  2005 року, яке через десятиліття видадуть російською, та два перевидання монографії "Григорій Сковорода: філософія свободи".

"За радянських часів він був практично дисидентом. Плідно досліджував слов"янське язичництво, світогляд давніх слов"ян, шукав архаїку у творчості Григорія Сковороди та Миколи Гоголя, залучаючи набутки напівзаборонених тоді структуралістів і німецьких сходознавців доби Третього Райху. Праці Мирослава Поповича знаходили відгук у серцях не лише науковців, але й письменників, поетів, шукачів праминувшини українського народу. Один із тих, завдяки кому було не соромно зватися українцем під радянською окупацією, він, усупереч партійним ідеологам, відстоював у колі однодумців філософію позитивізму, вірячи в розум, здоровий глузд і силу доказовости. Можна погоджуватися чи не погоджуватися з його часто суб'єктивними оцінками буремних подій сьогодення, але його внесок в українську гуманітаристику є незаперечним", - говорить про Мирослава Поповича доктор історичних наук Костянтин Рахно.