Обряд «Дівування» та мосяжні традиції відтепер у Нацпереліку нематеріальної культурної спадщини

Перелік елементів нематеріальної культурної спадщини Міністерство культури та стратегічних комунікацій України розширило обрядом «Дівування» у Баштанці на Миколаївщині і мосяжними традиціями Гуцульщини.

Як інформує УМ, про це 26 червня повідомила пресслужба МКСК.

Обряд «Дівування» у Баштанці — це випікання весільного хліба. У Баштанському краєзнавчому музеї стверджують, що його особливість у тому, що його не пекли на гілках, а робили з тіста, схожого на пісочне, на молоці й вершках. Тісто розкачували, різали спеціальним ножем на смужки й формували фігурки — бантики, квітки, сердечка, вісімки, імена молодят і голубів.

Випікали «дівування» в неділю, цілий день, під пісні. До процесу допускали лише щасливих у шлюбі жінок, керувала всім досвідчена коровайниця. Перед весіллям «дівування» розвішували на спеціальній металевій конструкції, схожій на діжку, прикрашеній стрічками й фольгою. У центр ставили коровай і пляшку ігристого вина з ложками. На другий день весілля наречена з дружкою роздавали це печиво гостям, починаючи з молоді.

Мосяжні традиції Гуцульщини — це традиційне ремесло, пов’язане з обробкою латуні. Це відрізняє його від інших видів металообробки, як-от ковальство чи золотарство. Мосяжники на Гуцульщині виготовляли переважно пряжки, хрести, згарди (нагрудні прикраси), оздоблення чересів (широкі ремені) і пістолів.

Тепер місцеві громади мають враховувати поради Експертної ради при Мінкультури стосовно збереження нематеріальної культурної спадщини.

Як повідомляла УМ, Українська традиція і мистецтво: оздоблення яєць визнано культурним надбанням людства ЮНЕСКО.