Хазяйське колесо: кого розчавить, а кого нагору вивезе, рецензія на виставу Уривського

Нещодавно у  київському Театрі на Подолі відбулась прем’єра вистави “Хазяїн” за однойменною п’єсою Івана Карпенка-Карого.

Режисер Іван Уривський  переосмислив відомий класичний твір на новий лад, створивши сучасну модерну історію, дія якої відбувається нині.

Жінка у постановці грає чоловічу роль, а сама п’єса зазнала істотних скорочень. У новому  режисерському прочитанні не знайшлося місця економу з прізвищем Зеленський, що викликало неоднозначну реакцію.

Метафорична мова, якою говорять герої, нагадує нам, що це класичний твір. Сцени, де тексти звучать виключно у побутовій площині, читаються  доволі однозначно і дещо штучно, а разом з міксом авторських режисерських вставок, суржику, зросійщених жартів, і зовсім  перетворюються на ф’южн, здавалось би, непоєднуваних речей.

Проте, багатозначність та багатоплановість дійству додають, ті сцени, де актори підсилюють  текст Карпенка-Карого  образними  підтекстами, перетворюючи їх на крилаті вислови, або на філософські цитати. Цим самим  вдало і органічно прокладаючи місток між старим традиційним  прочитанням твору і новими запропонованими обставинами режисера.

Задум Уривського  цілком виправдовує перенесення історії, якій понад 120 років, у наш час. Адже образ Пузиря є архетипом панства, міщанства та влади над простим людом. Режисер трансформує традиційного Хазяїна на сучасного бізнесмена в брендовому костюмі з краваткою, наголошуючи, що одвічна ментальна проблема українців є  на сьогодні гострою і  невирішеною. А сама система -  владне колесо,  як і сто років тому, працює за схожими цинічними сценаріями. Змінюється лише час, костюми та інтер'єри...

Декорація - офіс з комп’ютерними столами, шкіряними кріслами, камерами відеоспостережень, плазмовим монітором та мініатюрним полем для гольфу на авансцені. Тут хазяйнує  успішний бізнесмен Терентій Гаврилович Пузир (В’ячеслав Довженко) з його дружною командою: Феногеном (Роман Халаімов), Петром Петровичем (Михайло Кришталь), Маєю (Катерина Рубашкіна, у п'єсі це чоловіча роль Маюфеса),  Порфирієм (Михайло Кукуюк), Харитоном (Сергій Гринін).

Герої вбрані у вишукані ділові костюми  сірих невиразних тонів. В основі піраміди цінностей “хазїв” стоїть долар з багатьма нулями. Підприємці живуть за принципом: мета виправдовує засоби. Ділки  провертають вигідні фінансові афери, ремигаючи квашену капусту з промовистою назвою “Пузирьок”, і доводять підлеглих до самогубства, вішаючи на бідолаг безпідставні злочини. А потім відмиваючи руки, жертвують  гроші на притулки для безхатніх тварин.

Святкують перемоги з повіями в екстазі  наркотичного дурману та одержують  від влади  ордени Ярослава Мудрого різних ступенів, навіть не задумуючись,  хто такий Котляревський та решта великих українців.

У виставі нема жодного позитивного героя. Навіть донька Соня (Марія Деменко) ще ззамолоду увібрала чимало  “поганих манер”. Як і личить молодій емансипованій дівчині, вона  демонстративно намотує кола по сцені, випускаючи клуби диму з електронної сигари, та дуже розкута з юнаком  на першому ж побаченні.

Її обранець простий робітник Петро (Кирило Капрук), що посмів обуритись через черствий хліб, яким  Хазяїн нагодував своїх працівників. А згодом, потрапивши у обійми рішучої бізнес-вумен Соні, чи не перетворюється молодий чоловік з хороброго бунтаря на  зажерливого та цинічного Пузиря?

У фіналі вистави - Хазяїн  не помирає, а інсценує власну смерть, тікаючи закордон від суду та тюрми. А в наступній сцені вже в образі нардепа чи то президента,  немов перероджується, реінкарнується, і йде в глядацьку залу, щоб у новій брехливій масці “служити” своїм незмінним виборцям.

Вся ця історія й правда дуже схожа на наше сьогодення, де подібні олігархи - себто крадії, вбивці та хапуги розкрадають та нищать все, що "погано лежить", брешуть людям в очі, а позаочі купують і продають совість  та чесноти задля того, щоб хазяйське колесо, колесо владної системи ніколи не зупинялось, - щоб крутилось і живилось кістками і кров’ю  підвладних людей, а спритникам  відкривало все нові і нові  діамантові горизонти.

Виходу з цього замкненого  кола немає. Та хто зна, може знайдуться ті, хто зуміють покласти край цій недосконалій жорстокій системі. Ті, хто зможуть створити або перезаснувати нову систему, створять нове колесо, нову українську державу.

Хто будуть ці люди чи напівбоги? І чи знайдуться такі? Скільки в них має бути світла і душевної чистоти, щоб не опуститись на рівень попередників. На яких частотах і світоглядних принципах та засадах творитиметься  це нове українське суспільство, нова українська  нація?

Вистава “Хазяїн” за п’єсою Івана Карпенка-Карого у Театрі на Подолі (Київ).

Режисер-постановник — Іван Уривський

Художник-постановник — Петро Богомазов

Художник з костюмів — Тетяна Овсійчук

Актори: В’ячеслав Довженко (Терентій Гаврилович), Роман Халаімов (Феноген), Михайло Кришталь, Богдан Бенюк (Петро Петрович), Катерина Рубашкіна (Мая), Михайло Кукуюк, Артем Мяус (Порфирій), Сергій Гринін (Харитон), Марія Деменко (Соня), Дмитро Грицай, Кирило Карпук (Петро), Станіслав Крушинський (Зозуля).

Прем’єра відбулася 26 листопада 2023 року.

Ангеліна ВЕЛИКА