Диверсія уповільненої дії: Мінкультури України розчищає дорогу для майбутніх перемог російських музикантів

У четвер, 6 червня, під стінами Міністерства культури України чотири години поспіль планують протестувати викладачі дитячих музичних шкіл і всі ті, хто розуміє недолугість окремих нововведень у мистецькій освіті, яке запроваджує профільне відомство у рамках реформи мистецької освіти. Це протистояння без перебільшення тисяч освічених громадян і чиновників вибухнуло після оприлюднення наказу Міністерства культури № 352 від 24 квітня 2019 року, запровадження якого, стверджують практики, призведе до катастрофічних наслідків, — руйнації грунтовного опанування учнями музичних знань, які роблять нині багатьох юних українських музикантів переможцями міжнародних конкурсів.

На сайті петицій Кабінету Міністрів ще 7 травня розмістили вимогу педагогічних працівників закладів початкової мистецької освіти скасувати цей наказ та Положення про атестацію педагогічних працівників закладів (установ) освіти сфери культури, затверджене наказом Міністерства культури України від 12.07.2018 № 628, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 р. за № 926/32378. (Останнє як таке, що « передбачає виключно бюрократичну тяганину і створює умови для корупційних дій чиновників»).

Станом на 5 червня 13 435 підписантів петиції стверджують: «Зазначені нормативні акти погіршують та звужують конституційні права дітей на мистецьку освіту, принижують гідність педагогічних працівників мистецьких шкіл та суперечать нормам Закону України «Про освіту». Щоб набрати потрібних для 25 тисяч голосів для розгдяду питання Урядом – ще є 61 день.

Варто відразу нагадати і про те, що впродовж останніх років подібна ситуація склалася не вперше. У 20113-у, за уряду Миколи Азарова, викладачам разом із громадськістю і ЗМІ вдалося протистояти персективі карколомного підвищення оплати за навчання дітей у дитячих музичних школах: у середньому із 200 щомісячних гривень до, найменше, 1200 гривень. І дотепер офіційна платня за місяць навчання учня у ДМШ не перевищує 300 грн.

Про систему професійної мистецької освіти, першою ланкою якої є мистецькі школи, йдеться у «Законі про освіту», ухваленому у 2017 році. Для реалізації законодавчих норм Міністерство культури України розробило загалом чотири документи, які мають апріорі за мету сприяти розвитку культури, а через культуру — духовності дітей.

У 2017 році була затверджена концепція нової мистецької освіти, констатувала перший заступник міністра культури України Світлана Фоменко 22 травня у Києві на прес-концеренції «Зміни в початковій мистецькій освіті: міфи та реальність». Цей документ був зареєстрований у Міністерстві юстиції і відповідно до нього розроблялися інші документи. Чиновниця уточнил: «В концепції були окреслені основні принципи, зміст мистецької освіти, і в рамках цієї концепції було розроблено положення про мистецьку школу і положення про атестацію педагогічних працівників закладів (установ) освіти сфери культури. Наразі триває затвердження типових освітніх програм початкової мистецької освіти. У червні має вийти типова освітня програма для середнього базового рівня».

Тим часом директори і викладачі найкращих дитячих музичних шкіл, зокрема, Києва, Полтави, Черкас, Глухова, а також батьків дітей, які навчаються або закінчили ці заклади продовжують наполягати, що є кілька нововведень, які знищать випробувану часом якісну і грунтовну початкову музичну освіту.

Як кажуть, диявол криється у деталях. Практики прочитують у міністерських документах... скорочення навчальних годин, збільшення навантаження кількості учнів на одну викладацьку ставку, ліквідацію такого популярного напрямку, як, наприклад, «сольний спів» — для нього у новій структурі мистецької освіти не передбачено навчальної програми, тому зараз музичні школи не набирають на наступний навчальний рік вокалістів.

У міністерствi кажуть, що школи в індивідуальному порядку можуть розробити свої програми і особливо обдарованим дітям збільшити кількість годин занять. По-перше, це додаткова паперова тяганина; по-друге, не завжди об’єктивна вибірковість. Найголовніше — примарна свобода вибору обсягу навчального навантаження на одного учня, яка нібито надається кожній школі як власна освітня програма, що затверджується на педраді, насправді викликає великі сумніви, оскільки навантаження обмежується бюджетним фінансуванням, що завжди базується на затверджених Мінкультом типових навчальних планах. А в них прописано лише одне, у порівнянні з нинішніми, скорочене заняття на тиждень зі спеціалізації, тобто викладач учитиме грати учня на фортепіано чи скрипці менше 45 хвилин на тиждень. Це при тому, що навіть двох занять, як це роблять за старою навчальною програмою, для опанування музичним інструментом замало.

У результаті так званої «реформи» Міністерства культури, яке очолює Євген Нищук (а отже підписує усі документи) дитячі музичні школи прийдуть до того ж фінішу, який планував уряд Миколи Азарова. Батькам учнів або доведеться платити великі суми за індивідуальні уроки (від 200 грн за заняття нині), або просто відмовитися від музичної освіти дітей.

Дивує те, що робоча ситуація пошуку спільного знаменника у справі розвитку початкової музичної освіти, мистецького навчання й естетичного виховання дітей перетворилася на непримиренну боротьбу чиновників Міністерства культури і практиків дитячих музичних шкіл.
Варто зауважити, що особисто міністр Євген Нищук не є спеціалістом у музичній галузі, як і чиновники підрозділів, які розробляють і впроваджують реформу мистецької освіти. Це не суперечить законодавству про державну службу. Утім, на жаль, міністерство не спромоглося залучити до обговорень і напрацювань фахове експертне середовище.

Натомість підливають олії в огонь нинішнього протистояння, м»яко кажучи, дивні усні і письмові заяви відомста. Скажімо, недвозначно перший заступник міністра на прес-конференції на камери натякнула, що відомі митці, які підтримують опонентів відомства, отримують за це гроші.
Або: з»явився лист за підписом міністра до київського міського голови Віталія Кличка, у якому йдеться про те, що «надходять сигнали» (дослівно) про неналежну поведінку директорів окремих музичних шкіл столиці. Таку «кляузу» можна розцінювати не інакше як спосіб вплинути на тих, хто відкрито виступає проти реформи мистецьких шкіл у її нинішньому вигляді. Як саме? – запитають непосвячені. Дуже просто: саме місцева влада затверджує обсяги фінансування ДМШ. Щось міністерських посадовців змушує зраджувати голос Майдану.

Тим часом, як уже повідомляла «Україна молода», композитори Євген Станкович і Мирослав Скорик, оперний бас Анатолій Кочерга, диригент Володимир Шейко, скрипалька Богдана Півненко і ще десять достойників музичної вітчизняної спільноти підписали лист президентові України з проханням зважити на вимоги тисяч підписантів петиції на сайті Кабінету Міністрів України, якою вимагають скасувати наказ Міністерства культури № 352 від 24 квітня 2019 року, запровадження якого спричинить катастрофічні наслідки руйнації системи мистецьких шкіл.

Відомі в Україні та світі представники творчої еліти закликають призупинити реформу мистецької освіти у тому вигляді, як її нині запроваджує Міністерство культури.

«Складається враження, що люди, які готували цю «реформу», ніколи не мали відношення до педагогічної роботи з учнями. Вони не вважають за потрібне спиратися на багаторічний досвід викладачів-практиків, а всіма засобами намагаються дискредитувати його цінність», — йдеться у листі.
Також проти недолугої реформи початкової мистецької освіти запустили вокальний флешмоб. Розпочала акцію учениця 6 класу Київської ДМШ № 35 Ліза Лучкова,уже цього року отримала три Гран прі міжнародних конкурсів. До речі, мама Лізи свого часу також закінчила цей дитячий мистецький заклад, а потім музичне училище імені Глієра.

Варто згадати, що ще у 2012 році, перед першою спробою запровадження «реформи» дитячих музичних шкіл подібну проштовхували у Росії. І нині представники вітчизняно музичної спільноти стверджують, що нинішні нововведення для України списані з тих, які були складені у РФ. Щоправда, у країні, яка останні 5 років є агресором на сході України й анексувала український Крим, - нововведення призупинили й існуючу там систему мистецької освіти оголосили надбанням.

Не тому, що дуже піклуються про дітей. А тому що ідеологічна система імперсько-диктаторської Російської Федерації чітко усвідомлює, що досягненнями музикантів у світі відмивала століттями заплямований імідж, і планує робити це надалі.

Нагадаємо, що з часів Петра І Російська імперія у різний спосіб привласнювала собі найкращих музикантів, співаків і композиторів з України, перетворюючи їх на «російських» і «радянських», від Веделя й Олексія Розумовського до Євгенії Мірошниченко. І лише останні понад 20 років із найвідоміших світових сцен достойники, яку б країну не представляли, є українцями.

Запроваджуючи з 1 вересня для 1 класів українських музичних шкіл міністерську реформу у нинішньому вигляді, уже через кілька років Україна не матиме великого числа переможців міжнародних дитячих конкурсів, як останні десятки років. А ще через трохи, у першу чергу Росія із її потужною початковою мистецькою освітою, позбавиться конкурентів з України і на дорослих конкурсах. Бо, як в Європі чи Америці, у нас нема можливості великому числу людей у приватний спосіб вкладати великі гроші у мистецьку освіту дітей.