Останніми днями набула актуальності тема гігантського довгобуду на Спортивній площі, що перед НСК «Олімпійський»: спорудження тут компанією «Юджин» торговельно-розважально-офісного центру вже віддавна заважає проведенню на головному стадіоні країни футбольних матчів. Будмайданчик перекриває значну частину входів і виходів з арени, тому вже зараз «Олімпійський», згідно з нормами безпеки УЄФА, не може прийняти максимальну кількість глядачів. А є ще припущення, що ця «махіна» в готовому вигляді взагалі унеможливить проведення на центральному стадіоні міжнародних футбольних матчів. Саме на цьому наголошує президент ФФУ, народний депутат Григорій Суркіс, розсилаючи запити до керівників держави і публічно критикуючи чиновників Мiнiстерства у справах сiм'ї, молодi та спорту, які нібито любіюють інтереси «Юджина» й цим самим нівелюють шанси України виграти тендер на проведення чемпіонату Європи 2012 року (а саме на «Олімпійському» в Києві планується провести фінал Євро-2012). Причому у властивому собі стилі пан Суркіс у дискусії з міністром Юрієм Павленком удався до вельми образливих аргументів, «припечатавши» шефа Мінмолодьспорту як надто молодого й недосвідченого.

У шахах, як у олімпійців, є свій чотирирічний цикл — між командними чемпіонатами світу. Українці періодом 2001—2005 років нібито можуть пишатися, бо перемагали за цей час у всіх основних «номінаціях». Відправною точкою чотири роки тому став Єреван, де ми взяли своє перше в історії командне «золото» світу. Після цього наші гросмейстери лише підтверджували слова президента ФІДЕ Кірсана Ілюмжинова: «Українці зрозуміли, що можуть перемагати всіх». У січні 2002-го у фіналі особистого чемпіонату світу в Москві зустрілися наші Іванчук і Пономарьов; Руслан тоді став наймолодшим «королем» шахів (18 років). Утім за два роки і Василь узяв своє «золото» — на «Європі». У тому ж 2004-му наша збірна блискуче виграла Всесвітню шахову Олімпіаду...

Минулого тижня завершився всеукраїнський відбір факелоносців для естафети вогню, що передуватиме ХХ зимовим Олімпійським іграм у Турині. З 8 грудня цього року до 10 лютого наступного олімпійський вогонь дорогами Італії подолає 11300 км, а супроводжуватимуть його 1900 чоловік, відібраних у 42 країнах світу.

Український теніс, на жаль, перебуває далеко не на провідних позиціях у світі. Після того, як завершив кар'єру Андрій Медведєв, наші спортсмени рідко нагадують про себе успіхами на великих кортах. Чоловіча й жіноча збірні, висловлюючись футбольною термінологією, перебувають у другому дивізіоні командних змагань. В особистих рейтингах наші дівчата часом затримуються у районі восьмого десятка WTA, а в чоловіків ситуація значно гірша. Сергій Стаховський, який збирається приймати чеське громадянство, посідає 180-те місце; найвище ж із тих, хто представляє Україну в Кубку Девіса, стоять Сергій Ярошенко та Орест Терещук — на початку шостої сотні кращих тенісистів планети.