Іноземні фірми вже досить тривалий час купують найціннішу дубову сировину державного лісогосподарського об'єднання «Полтаваліс». Днями ж одна з них відчула на Полтавщині ще й звичні для себе «західні манери» в організації подібних торгів. Адже та ж таки призначена для виробництва струганого шпону дубова лісосировина йшла, так би мовити, не з-під сокири, а з... молотка.

У центрі Полтави, на території місцевої Аграрної академії, відкрили пам'ятник видатному вченому Володимиру Вернадському. Його спорудження за ескізом полтавського художника Миколи Цися приурочили до 140-річчя з дня народження засновника вітчизняної геохімії та біогеохімії, вчення про біосферу та ноосферу, фундатора і першого президента Української академії наук. А ще — правнука запорозького козака, котрий починав свою наукову діяльність саме на Полтавщині з досліджень грунтів Кременчуцького повіту.

Упорядкована квартира з усіма зручностями залишалася чи не єдиним скарбом 64-річної мешканки полтавського передмістя. Та хіба ж тільки й світу, що у вікні того далеко не найпросторішого гніздечка? На старість же ліпше бути поближче до землі, власного садочка, городу...

Наша газета вже повідомляла про те, як двоє працівників одного з полтавських «комп'ютерлендів» відверто «кинули» власника тієї ж таки зали ігрових автоматів більш ніж на півсотні тисяч гривень. Щоправда, для цього їм довелося провести на робочому місці, як мовиться, не відходячи від каси, майже цілу ніч...

Шістдесятирічний керівник одного з колишніх колективів сільськогосподарських підприємств Лохвицького району нещодавно вийшов на пенсію, так би мовити, разом із колгоспною «хатинкою». Власне, добротний житловий будинок загальною вартістю майже 22,4 тисячі гривень він викупив у рідного колгоспу ще в ті часи, коли був його головою. Звісно, не за повну вартість. Адже для тих членів колективного сільгосппідприємства, котрі пропрацювали в ньому не менше 25 років, господарство надавало суттєву пільгу: їм дозволялося придбати збудоване громадою помешкання за півціни.

Співробітники полтавської міліції днями таки заспокоїли своїх землячок, нажаханих надто бурхливою «діяльністю» ще одного секс-маніяка. Про далеко не бомжацького вигляду, себто охайно одягненого і чисто виголеного, навіть по-своєму галантного чоловіка, котрий полював на молодих жінок і дівчат, обласним центром гуляли не тільки чутки. Адже за представницями прекрасної статі плентався, вибираючи потенційних жертв, убраний в овечу шкуру жорстокий гвалтівник. Щоразу добряче «заправившись» (певно, для хоробрості) спиртним, він погрожував жінкам ножем і вчиняв насильницькі дії. При цьому прагнув домогтися тваринної втіхи, так би мовити, за повною програмою: скажімо, 20-річну дівчину гвалтував тричі поспіль...

Втрати озимини призвели на Полтавщині до того, що пшениці на родючих тамтешніх чорноземах не намолотили навіть половини вiд реальних потреб області. Тож зараз доводиться поповнювати власні засіки зібраним в інших регіонах і державах, переважно в Росії та Казахстані.

Розкопки археологів засвідчують: у сиву давнину наших померлих пращурів ховали разом із найнеобхіднішим на тому світі хатнім начинням, знаряддям праці, зброєю. Сьогодні ж небіжчику нерідко доводиться брати з собою не лише власні, а й суспільні гріхи. Принаймні традиція «змащувати» місце під сонцем доларами чи гривнями, так би мовити, автоматично переноситься і на потойбіччя...

Позавчора ввечері до корпункту «України молодої» в Полтавській області зателефонували схвильовані читачі нашої газети, щоб повідомити про те, нібито в дитячому садку «Берізка» міста Пирятин гуляє епідемія сальмонельозу, близько десяти дітей уже госпіталізовано, в тому числі й у реанімаційне відділення, а медики замовчують ці більш ніж тривожні факти. Для з'ясування реальних обставин справи кореспондент «УМ» учора звернувся до заступника головного санітарного лікаря Полтавської області Наталії Горбенко.

Жахливим продовженням веселого «музону» до дня народження 27-річного мешканця села Озера Кобеляцького району став... похоронний марш за однорічною Катрусею. Як з'ясувалося, на свої іменини господар помешкання запросив друзів із сусіднього села. Подружжя прийшло на родинне свято друга з маленькою донечкою. Остання, звісно, брала суто символічну участь у застіллі, що тривало майже до 23-ї години.