Учора в головному аеропорту столиці України приземлився літак із «брюссельськими номерами». На борту — моніторингова група європейських спостерігачів, завдання якої — вивчати проблеми транзиту російського газу через українську територію та, нарешті, з’ясувати, з чиєї вини мешканці західних країн зустрічають небувало холодну зиму з вимкненим опаленням.

Власник українського паспорта Андрій В. уже майже півтора десятиліття живе на два доми. Перший із них — у тихому обласному центрі Західної України, другий — у Лондоні. Втім із кожним днем такого життя він щоразу більше сумнівається, котру з його осель варто називати першою. Спробу повернутися додому і розпочати все з нуля він уже робив: як і більшість його колег, одразу ж після Помаранчевої революції. Але швидко зрозумів, що погарячкував — і повернувся до Туманного Альбіону. Причина цього — не тільки роздовбані та неосвітлені західноукраїнські вулиці, таксисти, що не відкривають дверцят перед пасажиром, та необхідність перелізати під залізничними цистернами, аби потрапити з вокзалу додому, — хоча від таких маленьких нюансів дуже швидко відвикаєш у багатій державі. Просто напередодні своїх 40 років дуже важко щось починати заново, особливо якщо перші результати на новому місці в тебе виходять гіршими за попередні.

Сьомого січня о 7 годині 44 хвилини, коли православні християни святкували Різдво, Російська Федерація зупинила подачу газу на станції «Суджа». Таким чином наш північний сусід не тільки перекрив вентиль Україні, а й перерізав газогін до більшості західноєвропейських країн. Офіційно «Газпром» одразу ж відхрестився від своїх дій й оперативно звинуватив у цьому... нашу державу. Риторику використовували традиційну: мовляв, Україна — транзитер ненадійний і нині завзято «тирить» європейський газ в особливо великих розмірах.

У тому, що російський Дід Мороз покладе під українську ялинку перекритий газовий вентиль, майже ніхто не сумнівався — Росія розпочинає «газові битви» з нашою державою практично щозими. Нинішній наступ «стратегічного партнера» виявився найзатятішим. Утім не від доброго для нього життя та без особливої надії на успіх: вартість газу на світовому ринку падає, фінансовий стан «Газпрому» нині далеко не найкращий, а перекривати «трубу» надовго — неможливо технологічно. Вдала газова війна — це може бути тільки бліц–кріг: налякали партнера, підписали вигідні для себе умови і — до нової зими!
Українська сторона неабияк вразила Кремль: дивовижною для останнього часу злагодженістю гілок влади та спільними заявами, незвичною публічністю та активністю на західному напрямку. Нині до українсько–російських газових перемовин залучено Євросоюз, а це означає, що швидкої перемоги «Газпрому» на українських територіях не буде. Буде подальший діалог і компромісна ціна, стверджують аналітики.

Кредити у доларах та євро, які залюбки брали українці впродовж останніх років, стали не остан­ньою причиною нинішньої фінансової та економічної кризи в Україні. Валютні борги нині становлять серйозну небезпеку для банківської системи через стрімке здешевлення гривні — аж до ймовірного банкрутства деяких фінансових установ. Тож Нацбанк вирішив нині зробити те, що вже дуже давно радили йому експерти: обмежити кредитування в іноземних валютах. Щоправда, аналітики пропонували запровадити економічні механізми. Але фінрегулятор вирішив піти простішим шляхом і запровадив адміністративні обмеження.

За тиждень до Нового року Україна ще не домовилася про ціну на газ. Урядова делегація, яка періодично літає до Москви на зустрічі тет­а­тет із представниками «Газпрому», має один сильний козир — падіння світових цін на нафту, відповідно до яких дешевшає й природний газ. Скажімо, вартість блакитного палива для Європи знизилася з 500 до 300 доларів за тисячу кубометрів. Отож загроза купувати газ за 400 доларів, якою українців лякали деякі політики, вже практично минула. Ринкова ціна для нашої держави, якщо відняти вартість транспортування, може становити 230—270 доларів.

Спікер Верховної Ради Володимир Литвин у своєму недільному інтерв’ю заявив: він прагне мати своїх представників у структурі виконавчої влади. Не одразу, не революційним шляхом, а поступово. «Наша позиція полягає в тому, що треба все вирішувати послідовно», — заявив новий голова парламенту.

Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко після створення коаліції почувається переможцем. Виступаючи на вчорашньому засіданні Кабінету Міністрів, вона не втрималася від чергової аналогії — виявляється, нардепи «клеїли» нову парламентську більшість «у День Георгія Переможця».

Наприкінці минулого тижня Національний банк серйозно заплутав українців, що мають депозитні рахунки в комерційних банках. П’ятничного вечора, коли вже всі офіційні структури зачинили двері на уїк–енд, у ЗМІ потрапила сенсаційна інформація: НБУ дозволив банкам достроково розривати депозитні угоди!

«Скільки було вчора?» —«7,50». За останні тижні репортажі з валютних кас нагадують фронтові зведення: ворог (долар) наступає, ми (гривня) втікаємо, командування (влада України) набундючено мовчить, вдають, що перемога не за горами.