...Біля сходової клітки — маленький коридорчик–«апендикс», що закінчується непримітними білими дверима, а над ними — погашене табло «Обережно: газ!». У цьому місці, в тупику акуратного офісного коридору, воно виглядає трохи дивно. Звичайно, якщо не зважати, що йдеться про вхід у святая святих — диспетчерський пункт «Укртрансгазу». Сюди, де мовчазні хлопці з технічною освітою керують вітчизняною газотранспортною системою, раніше ніколи не пускали сторонніх.
Утім, перший місяць нинішнього року вніс зміни у звичний уклад життя. «У нас тут стільки людей побувало!» — керівник об’єднаного диспетчерського управління (ОДУ) «Укртрансгазу» Андрій Дацюк махає рукою, дозволяючи журналістам увійти всередину. Коли Україна стала однією із сторін «газової війни» і керівникам галузі доводилося переконувати світ у своїй правоті, це відомство вимушено було стати прозорим.

Україна нарешті побачила газовий контракт, який від її імені підписала в Москві Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко. Спочатку з текстом документа ознайомився секретаріат Президента, а потім три з п’яти підписаних із «Газпромом» угод з’явилися в інтернеті, де їх може прочитати кожен охочий.

Президент Віктор Ющенко у ситуації, що склалася, не ініціюватиме розрив договору між «Нафтогазом» та «Газпромом», хоча і вважає його невигідним для держави. Тим часом громадськість з кожним днем довідується про все нові деталі газової угоди з Росією — з числа тих, які уряд не поспішає оприлюднювати. Одну з головних: відкритий шлагбаум на вітчизняний ринок перед дочірнім підприємством «Газпрому» — ТОВ «Газпром–збут Україна» — експерти вважають не просто шкідливою, а й небезпечною.

Європа «газує»: російське «блакитне паливо» нарешті перетнуло український кордон, прямуючи на Захід. Першими довгоочікуваний газ отримали Словаччина та Угорщина — ще позавчора о третій дня. Надвечір у вівторок змогу погрітися «свіжовидобутим» отримали Болгарія, Боснія, Хорватія, Чехія, Австрія і Словенія. Після цього уряд Хорватії скасував надзвичайний енергетичний стан. Пізно вночі газ прийшов у Німеччину, Італію та Францію.
Зрештою, російським газом тепер може користуватися й Україна. «Але чи захоче? — розводять руками аналітики. — Бо дорогувато». Думки політичного істеблішменту з приводу оцінки українсько–російських газових домовленостей категорично різняться.

Учора о 10.05 за київським часом вперше після двотижневої перерви загуділи під тиском в «аверсному» напрямку труби українського газогону. Перший газ із Росії прийняла вже добряче розпіарена станція «Суджа», слідом за нею почали приймати паливо й інші газовимірювальні станції (ГВС). «Ми збільшуємо тиск на всіх напрямках», — мовив давно очікувану в Європі фразу офіційний представник «Газпрому» Сергій Купріянов. Близько 12–ї години сьогоднішньої ночі «блакитне паливо» мають отримати замерзлі й добряче роздратовані європейці. Принаймні таку обіцянку голові Єврокомісії Жозе Мануелю Баррозу дав український Президент Віктор Ющенко.

«Газова війна» — за крок до мирного договору. Залишилося зовсім небагато часу, аби країна проаналізувала заанонсовані документи та побачила, чим усе–таки закінчилося тривале протистояння з газово–державним монстром Росії — завойованими позиціями чи більш–менш почесною капітуляцією?
Станом на вчора, коли цей номер «УМ» готувався до друку, експерти та політики могли тільки вгадувати, про що ж домовилися під покровом ночі з суботи на неділю два прем’єр–міністри — український та російський. Цілком імовірно, що остаточну крапку в Москві так і не поставили, а спільна заява Тимошенко—Путіна про 20–відсоткову знижку на газ для України від «середньоєвропейської» ціни, якої не існує в природі, — не більше, ніж затягування часу. До моменту, коли одна сторона може продемонструвати другій достатньо вагомих козирів.

Російський «Газпром» винайшов чудовий засіб досягнення компромісу з партнерами — ксерокс. Учора цей монополіст утретє (!) надіслав «Нафтогазу України» заявку на прокачування свого природного газу через станцію «Суджа» (Курська область Росії) на українську ГВС «Орлівка» (Одещина). І втретє вислухав аргументи української сторони: якщо ми підемо на цей крок, то без газу (читай — тепла) залишаться Луганська, Донецька, Одеська, частково Запорізька та Дніпропетровська області. Крім цього, вітчизняна «труба» не пристосована до таких малих обсягів, які пропонують росіяни, — менше ста мільйонів кубів за добу.

Передноворічний, за старим стилем, вечір не приніс очікуваного дива: російський газ таки не перетнув український кордон. «І навіть теоретично не міг надійти вказаним маршрутом через надто малий обсяг та низький тиск, який погодився забезпечити «Газпром», — повідомили аналітики. Міжнародні експерти, яких у вівторок увечері нарешті допустили у святая–святих — диспетчерські зали «Газпрому» та «Нафтогазу», побачили на екранах дуже невтішну картину. «Росіяни направили сьогодні вранці [у вівторок] трішки газу на єдиний пункт [транзиту], потім тиск упав, і більше нічого по трубі не надходить. Жодної молекули газу, як констатували наші спостерігачі, не послано на інший пункт транзиту», — зазначив представник Єврокомісії Ферран Таррадельяс Еспуні.

Учора о 9.00 за київським часом російський «Газпром» зробив вигляд, ніби нарешті капітулював перед світовою громадськістю: нарешті подав газ для європейських споживачів. Перша «порція», яка надійшла через розподільну станцію «Суджа», виявилася скромною — 76,6 мільйона щодоби. Але, запевняють експерти, радіти цьому завчасно. Бо на шляху до цивілізованого газопостачання з Росії до Європи — щонайменше дві невирішені проблеми. Перша: росіяни відмовляються платити Україні за транзит, а друга — вони висунули нездійсненні технічні та технологічні умови до «Нафтогазу України» щодо перекачування свого пального. Це свідчить тільки про одне — газовий монополіст не планує мирне вирішення проблеми, а лише готується до чергової фази конфлікту.

«Газ із Росії таки не надходить!», — пізньої ночі з неділі на понеділок підтвердив журналістам керівник першої групи експертів Єврокомісії Геральд Лінке (Німеччина). Експерти, делеговані Брюсселем, працюють в Україні та намагаються виконувати свою місію в Росії без вихідних — в екстреному режимі. На газовимірній станції Писарівка (Воронезька область РФ), як виявилося, їх не чекали — начальник станції повідомив групі, до складу якої входять також українські та російські акредитовані фахівці, що він не отримав дозволу від «Газпрому». Утім побачити вузол вимірювання газу експертам таки вдалося. На ньому — повний нуль. Усупереч офіційним заявам цього ж «Газпрому»...
Нині група з нетерпінням очікує російських віз, аби на місці з’ясувати, яка ситуація на інших двох станціях зі східного боку — Сохранівка та Валуйки. А вчора вранці до роботи у західному та південному регіонах України (Дроздовичі, Ужгород, Берегово, Теково, Орлівка) взялася друга інтернаціональна група експертів. У полі їхнього зору — як і в яких обсягах газ покидає українську територію, прямуючи на захід. У Києві експерти мають доступ до головного диспетчерського пункту «Нафтогазу України».