Каліфами на годину будуть громадяни, потерпілі від шахрайства компанії «Еліта–Центр». Учора Київрада проголосувала за порядок відшкодування їм збитків, який полягає у наступному. «Елітівці» відмовляються від прав потерпілих, за що отримують від міста тимчасове житло.

Минулого тижня «УМ» писала про ситуацію довкола київських кінотеатрів. Найстарший столичний «Жовтень» (функціонує з 1931 року) теж потрапив у групу ризику — заклад можуть ліквідувати. При цьому в кінотеатрі діють два кінозали — «Гегемон» (на 400 місць) та «Кіноман» (на 175), де демонструють, зокрема, сучасне європейське арт–хаузне кіно (і не тільки). «Жовтень» входить до мережі кінотеатрів «Європа сінема», що є почесним і заслуженим визнанням, підкреслила вчора на брифінгу його директор Людмила Горделадзе. Підприємство не є збитковим — за дев’ять місяців цього року «Жовтень» сплатив у державну скарбницю понад мільйон гривень податку. Що ж до права власності, то кінотеатр абсолютно помилково зарахували до комунальних — його передали в оренду трудовому колективу до 2020 року.

Те, що відбувається зараз в Україні, не може бути виправданим ані політичною доцільністю, ані здоровим глуздом. Як відомо, минулої п’ятниці Окружний адміністративний суд Києва зупинив своєю ухвалою указ Президента Ющенка про розпуск парламенту. Симетричною відповіддю глави держави могло б стати очікування вердикту Апеляційного суду. Дарма, що останній тримають в облозі БЮТівці, бо служителі Феміди під проводом бійців «Альфи» все одно потрапляють на свої робочі місця. Та й чекати лишилось недовго — суд переніс розгляд справи на 17 жовтня. Щоправда, п’ятниця, 17–те — день критичний. Критичний для своєчасного старту виборчих перегонів, вважає член ЦВК Андрій Магера. Хай там як, а Президент, не бажаючи терпіти будь–яке відтягування виборів, приймає радикальне рішення: у понеділок він ліквідовує Окружний адміністративний суд. І створює замість нього Центральний окружний адміністративний суд та Лівобережний окружний адміністративний суд.

Традиція відзначати свято Покрови не є аж надто давньою. Проте затвердившись на наших теренах, вона вилилась у нові яскраві звершення українських зодчих — на честь Покрови зводилися найпишніші храми, особливо у часи Козаччини. У Києві є три Покровські церкви, однак детальніше ми зупинимось на подільській. Дві інші розташовані поза історичним центром міста — на Солом’янці (вулиця Миколи Островського, рік зведення церкви — 1895) та на Пріорці (вулиця Мостицька; 1906 рік).

Цей світ таки належить чоловікам. Тому їхні ікони — «святіші», їхні обряди — більш значущі. І саме тому 14 жовтня — це день створення Української повстанської армії. Хоча до Бандери з Шухевичем земля також не була пласка. Кажуть, по ній ходила Богородиця, і в грецькому Царгороді сховала під покривалом городян, на яких напали чужинці. Покрила їх своїм захистом. Українським козакам ідея сподобалась — вони стали правонаступниками Діви–рятівниці, назвавши Покрову своїм святом. Українським політикам ідея сподобалась — вони сьогодні обов’язково агітуватимуть за збереження національної єдності, трясучи дірявими орифламами. Українським жінкам ідея сподобалася — вони почали молитися, аби їх покрили теж. І в брутальному, і у високому сенсі слова.

Дожилися. Доборолися, як сказав би класик, до самого краю. Продаємо Україну. Не неньку, щоправда, а ту, котра в лапках — кінотеатр «Україна». Не найкрутіший і не найкомфортніший заклад, та все ж дуже затишний, дуже свій — київський. Привабливий зручним розташуванням (поруч — метро «Хрещатик», відразу кілька кав’ярень — словом, весь «соцпакет»). Кому заважав кінотеатр «Україна»? Очевидно, він — як те ягня у байці Крилова — завинив уже тим, що дехто хоче їсти. Їсти дорогу київську нерухомість.

19 столичних кінотеатрів, що залишились у міській власності, ще минулого літа об’єднали в комунальне підприємство «Київкінофільм». Це мало що змінило в їхній нелегкій долі: ціла низка кінотеатрів як була, так і залишилася «мертвою». Йдеться про заклади, де роками не крутять кіно. Як колись у радянські часи церкви віддавали на поталу колгоспникам, роблячи з них склади під картоплю, так нині в колишніх кінотеатрах влаштовують розпродажі, розміщують молитовні будинки тощо. Деякі стають таким чином досить відомими. Приміром, хто з українців (і не лише киян) не чув про те, що під час «помаранчевої» революції головний штаб «януковичєй» розміщувався в кінотеатрі «Зоряний»? А в іншому столичному кінотеатрі — «Загребі» — у 2002 році проходили судові засідання у знаменитій справі про «масові заворушення 9 березня». Крім «Загреба» та «Зоряного», не за призначенням використовуються (або просто стоять порожніми) кінотеатри «Краків», «Тампере», «Нивки», «Молодіжний».

Боротьба з корупцією — справа гідна. А щодо методів, то тут можна посперечатися. Мер Києва Леонід Черновецький, приміром, пропонує киянам активно користатися «урядовим зв’язком» — номером 051, «Call–центром», створеним спеціально для вислуховування скарг від городян. Про факти здирництва, про намагання злупити з вас хабар слід повідомляти саме туди — у телефонну слухавку. «Якщо уряд не може боротися з корупцією в масштабах усієї України, то я зроблю це в Києві. Корупція як явище має бути ліквідована», — грізно заявив Черновецький. І додав, що особисто контролюватиме всі звернення від постраждалих.

Кияни знають, що між станціями метро «Нивки» та «Берестейська» розташовувалися два прегарних парки, розділених залізничною колією. Один парк звався «Комсомольським», а інший — імені ХХІІ з’їзду КПРС. «Комсомольський» перейменували на «Нивки», а «комуністичний» залишили без номінації. Вигадувати велосипед не мало сенсу — його все одно називали (і називають по цей день) «колишня дача Хрущова».

Компанія «Еста Холдинг», яка є частиною ахметовської групи СКМ і власником, зокрема, готелів «Донбас палас» у Донецьку та «Опера» в Києві, збирається зробити ще одне капіталовкладення в столичну нерухомість. Під натиском донецьких грошей упаде швейна фабрика «Юність», будівлю якої готують до ліквідації. Замість «Юності» на Фролівській, 9—11 постане багатофункціональний комплекс «Андріївський плаза».