— Юрію Анатолійовичу, ви як народний депутат трьох скликань тепер спостерігаєте за парламентською кризою збоку. Наскільки складною є нинішня ситуація в державі, які ризики та загрози вона несе?
— Особливо непокоїть, що ми почули з Верховної Ради заклики окремих депутатів, що вони призначатимуть Прем'єр-міністра самі, без Президента, самі сформують всі інші органи влади, не підкоряться ймовірному указу Президента про розпуск парламенту. Спікер Мороз оголошує це по телебаченню, члени антикризової коаліції роздають коментарі пресі...

— Слова з одного передвиборчого ролика «Вони повертаються» зараз дуже актуальні, люди вимовляють їх з гіркотою. Півтора року i... бандити не в тюрмах. Можливо, варто було їх поїти не чаєм каркаде, а чифіром? Чи визнає керівництво МВС частку своє вини у цьому, а не лише Генпрокуратури, суддівства тощо?
— Це найважче питання, яке я ставлю собі кожну ніч. Бо об'єктивно ми маємо дуже гарні результати за минулий рік i за це півріччя. Показники багатокримінальної злочинності (вбивства, пограбування, розбої, крадіжки, згвалтування) скоротилися від 20 до 30 %. Це дуже гарний показник, бо людей, у першу чергу, цікавить безпека їхнього помешкання від грабіжників, автомобіля, мобілки від викрадення тощо. I захистити їх від злочинців у нас виходить. Можливо, мало хто знає, що за минулий рік, там, де міліція має право діяти самостійно i доводити справи до судів, вона притягнула до відповідальності близько 200 тисяч загальнокримінальних злочинців.

Іноді ми настільки звикаємо до деяких документів, вельми поширених у нашій життєвій практиці, що навіть не задумуємося про їхню, м'яко кажучи, правову сумнівність. Тож коли знаходиться людина, котра відкриває на це очі, відверто дивуємося: і як це ми самі не здогадалися?

У військових своє право (статут), свої суди i свої тюрми («дисбати»). Так було впродовж багатьох років, втім подолати таке ганебне явище, як «дідівщина», або неправові позастатутні стосунки, це не допомагало. Але останнім часом справи пішли на краще. Принаймні про це можна судити по Київському гарнізону, де пік позастатутних стосункiв вже відійшов у минуле, а кількість випадків правопорушень за останній рік скоротилася майже вдвічі.

Зараз у Криму справжній «сінокос» для місцевих. Кожен як може намагається заробити на «армії» курортників. Втім не завжди законними методами. Йдеться не про оренду житла, розваги, екскурсії чи якісь сувеніри, а про «напій богів» — вино, без якого відпочинок у Криму — не відпочинок. З початком курортного сезону на виноградному півострові активізувалося чимало ділків — справжніх фахівців з фальсифікату під відомі торгові марки.

Не секрет, що годувальники міста — селяни досить часто ледь зводять кінці з кінцями, тоді як окремі міські спритники прокручують оборудки під маскою благодійників того ж таки села. Одного з аферистів нещодавно цапнули за руку співробітники Запорізького облуправління СБУ. Йдеться про директора підприємства, що спеціалізується на імпорті запасних частин до легковиків іноземного виробництва. Відпочиваючи в Угорщині, український керівник-крутелик познайомився з тамтешнім. Перекинули чарку-другу — та й вдарили по руках: «дайош» спільний бізнес!

У черговий раз МВС прозвітувало про підсумки своєї роботи. Цього разу — за перше півріччя 2006 року. На засіданні колегії міністерства головний міліціонер країни Юрій Луценко не приховував задоволення від результатів, бо кількість злочинів нібито зменшилася аж на 20 % у порівнянні з аналогічном періодом 2005 року. Міністр уже традиційно виголосив улюблене: «Міліція дарма свій хліб не їсть!», а також новеньке: «З гордістю можу заявити, що життя в Україні стало безпечнішим».

...Тієї ночі мешканців вулиці Жовтневої у курортному Бердянську розбудив страшний гуркіт. У будинках зникло світло. Вийшли на вулицю — а навпроти будинку № 16 лежить збита опора лінії електропередач, неподалік — легковик колесами догори. У темряві важко було розгледіти, що то за чоловіки метушилися. Від чоловіка, що почав розганяти людей, тхнуло спиртним, кажуть очевидці. Мешканці ж не розходилися, позаяк боялися (менталітет!), що потім не знайдеш крайнього, аби за його кошт відновити електропостачання. Одна жінка в пітьмі наступила на фірмовий кашкет, який, очевидно, злетів з якогось «правопохоронця». Ще дужче люди насторожилися, коли з-під машини почулися якісь звуки. Винуватці ДТП висловили припущення, що під колеса потрапив пес. Коли ж карета «швидкої» повезла потерпілих чоловіків до міського шпиталю, люди знайшли поруч, у траві, молоду вагітну жінку. Мертвою. Пізніше з'ясується, що пологи мали наступити за тиждень—два.

Цікавий різновид бізнесу виявили в Луганську співробітники місцевого Управління СБУ. Тут спритні ділки навчилися перетворювати на золото... золото. Незрозуміло? Усе просто, адже в Туреччині стосовно дорогоцінних металів діють правила, які суттєво відрізняються від наших. У південного сусіда немає ні пробірної палати, ані якоїсь подоби української системи держстандартів, а тому грунтовне в нас поняття проби там має дуже відносний характер. Зрештою, то справи самих турків, тим більше, що їхні золоті вироби на батьківщині й коштують відповідно.

Олександра Йосиповича Рубаху, нині вже 56-річного, в судах можна зустріти часто і з найрізноманітніших приводів. Хоча працює він усього-на-всього провідним інженером інституту «Дніпростальконструкція». Правозахисна ж діяльність для нього швидше хобі, яке, однак, приносить Олександру Йосиповичу значно більші дивіденди, аніж основна робота. Ще б пак — за минулий рік чоловік отримав моральних збитків на суму 31 тисяча гривень. За що? Та за будь-що. Більшість пересічних громадян у таких випадках навіть думки не допустили б, аби з когось грошенят «скачати». Але тільки не Рубаха...