Ця підпільна порнографічна інтернет-відеостудія діяла в Дніпропетровську впродовж двох років. Працювали ділки за чіткою схемою. Насамперед вони оформлювали на підставну особу квартиру, де встановлювали комп'ютерне обладнання та відеоапаратуру. Після цього від імені знову ж фіктивної особи підписували угоди про доступ до інтернету з провайдером та iз зарубіжною компанією, на сайті якої надавали послуги інтерактивного порно-шоу.

Йдеться знову про «порохову дiжку». Отой самий каскад рукотворних гребель на Дніпрі, з приводу яких час від часу зчиняється переполох. Зокрема, панічні розмови про сотні тріщин не вщухають на Дніпрогесі. Щоправда, греблю у Запоріжжі не так давно капітально відремонтували, як, до речі, і в столиці. Більше того, саме на Київській ГЕС уперше у вітчизняній практиці ввели й автоматичну систему контролю за станом споруди. Завдяки їй будь-які відхилення виявлятимуть вже не «вручну». А з іншого боку, чи стало від того легше? Мовляв, коли станеться непоправне, то яка в біса різниця, контролювався стан греблі автоматично чи дідівськими методами.

Словацька команда «Артмедіа», що стала суперником «Дніпра» у другому кваліфікаційному раунді Кубка УЄФА, до гри цілком підпадала під визначення «темна конячка». Трохи знайомими були хіба троє гравців братиславського клубу, які нещодавно грали проти українських ровесників у складі молодіжної збірної Словаччини. Тому дніпряни поставилися до суперника з усією серйозністю. Самі ж господарі стосовно гостей особливих ілюзій не мали. Зокрема, головний тренер «Артмедіа» Владимир Вайс (той самий, який так і не зміг перейти до київського «Динамо» наприкінці 1980-х) заявив журналістам, що був би радий навіть рахунку 1:0. Тим часом братиславські спортивні газети були налаштовані дещо легковажно, подаючи перед матчем матеріали з назвами на кшталт «Українці у «Форумі», а чи у формі?» (так було обіграно назву готелю, де зупинилися наші футболісти).

Батьки Олексія одного вдома не залишали. Цього разу за ним наглядала 16-річна сестра. Вона теж, звісно, не могла подумати про найгірше, дозволяючи хлопчині погратися на балконі. Навіть коли той став катати іграшкового автомобіля по перилах. Саме тут і сталося непередбачене. Не втриманий Олексієм автомобіль полетів донизу, а сам хлопчина вирішив подивитися, куди ж він приземлився. Підставив табуретку, перехилився через перила — і...

Водонагрівачі марки «Ariston» на теренах України мають непоганий попит. Цим і керувалися співробітники однієї з дніпропетровських фірм. Вони завезли з Італії водонагрівачі у кількості 400 одиниць. Документи оформили начебто належним чином, однак у митників виникло чимало запитань.

Ще в 2000 році Володимир Ярцев, який, до речі, усе своє життя пропрацював архітектором, потрапив до Книги рекордів планети, що вийшла в Москві. Приводом для цього стали його 70 пісень про спорт. Найпершу Володимир Іванович написав ще у 1980 році. Присвятив її улюбленій футбольній команді «Дніпро», яка невдовзі сенсаційно стала чемпіоном Радянського Союзу. У доробку композитора — також «персональні» пісні для боксера Бориса Лагутіна, штангістів Султана Рахманова та Анатолія Писаренка, стрибуна з жердиною Сергія Бубки та інших.

Акціонерне товариство «Динамо — Сілейр», розташоване у Дніпропетровську, має незаперечну козирну карту — воно єдине в Україні спроможне задовольнити потребу у номерних знаках світового рівня. Отож коли Міністерство внутрішніх справ ще наприкінці 1998 року провело тендер з метою визначення підприємства-виробника такої продукції для потреб відомства, сумнівів щодо переможця не виникало. У підсумку, було укладено відповідний контракт з терміном дії до кінця 2005 року. Ідею він переслідував, здавалося б, найблагороднішу — впровадження нового стандарту в Україні на заміну номерних знакiв старих зразків.

...Тієї трагічної миті завідуюча зоопарком Надія Монастирська саме перебувала на подвір'ї. Почувши відчайдушний дитячий крик, відразу кинулася до клітки з трьома ведмедями і побачила за захисним бар'єром хлопчика з геть закривавленою правою рукою. «Женю, роби щось!» — несамовито закричала до одного зі співробітників. Той виявився не з лякливого десятка і буквально відірвав хлопчика від клишоногого. «Швидка» прибула за лічені хвилини, і тепер доводиться дякувати долі, що першу допомогу надали у розташованій неподалік обласній клiнічній лікарні імені Мечникова. Артемко у цей час уже був без свідомості.

45-річний Сергій Голобородько для футболістів «Дніпра» був таким самим символом уболівальника, як і суперфан Парамон — для київського «Динамо». Щоправда, на порівняння зі столичним «колегою» він ображався. Надто ж коли його напряму називали «нашим Парамоном». А от іншому прізвиську — Групенфюрер, яке пов'язували зі службою Сергія в Німеччині, — видимого опору не чинив. (До речі, коли дніпряни виїжджали на гру з «Гамбургом», Сергій виступав як перекладач з німецької).

Останнім часом дніпропетровські мами, насамперед на лівобережжі, з острахом відпускали своїх доньок на вулицю. Чутка про те, що у місті з'явився маніяк-педофіл, не давала спокою. Адже почерк у збоченця був один і той самий. Серед білого дня, випивши, він виходив на полювання. Об'єктом його інтересу були 10—13-річні дівчатка. Підходив до них із напускною серйозністю — мовляв, такі, як ви, побили мою доньку. Тому пропонував піти до дитини «для розпізнання». Збентежені таким натиском дівчатка погоджувалися. Заводив він їх до безлюдного місця, де й перевтілювався — знімав окуляри, брудно лаявся, змушував негайно роздягатися. До смерті перелякані дівчатка чинити якийсь опір не наважувалися.