Кому вниз?

Незабаром біля театру імені Лесі Українки йтиме п’єса тієї ж таки Лесі Українки під назвою «В катакомбах». Сюжет такий: що терплять християни в місті, де правителі служать іншим богам. Режисура — Київради.

Боже, «царя» охорони...

У Києві — чергова фінансова афера. І черговий скандал, у який втягнуто найліпшого приятеля столичного мера Черновецького — керівника релігійної місії «Посольство Боже» Сандея Аделаджу. Про те, що Аделаджа причетний до сумнівної фінансової організації «Кінгз Кепітал», заявляє міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. За словами Луценка, на фінансову групу «Кінгз Кепітал» мало не від початку її створення «наклало оком» «Посольство Боже». Є дані та свідчення потерпілих, каже міністр, які доводять безсумнівний зв’язок між «Капіталом по–царськи» та релігійною установою нігерійського пастора. Наразі слідство триває, й міліція вже затримала керівника «Кінгз Кепітал» Олександра Бандурченка, висунувши йому обвинувачення у здирництві в особливо великих розмірах.

Київ–2008: льодовиковий період

Схоже, в Києві через двадцять із гаком років знову увійдуть у моду слова «другий блок працює нормально». Мова, слава тобі Господи, не про Чорнобиль. Наразі — про ТЕЦ. Прес–служба «Київенерго», пояснюючи, чому у деяких столичних помешканнях температура повітря впала до +15, сипле термінами та деталями. Зацитуємо дослівно.

Узвіз як вібратор

Узвіз як вібратор

Знов за рибу гроші, або наша пісня гарна й нова: влада вкотре береться за заборону руху автотранспорту Андріївським узвозом. «З метою збереження і захисту історичної архітектури від впливу вібрації та загазованості...» Ініціатива — прекрасна, її автор — прекрасний не менш. (От і дочекався Леонід Черновецький, що його похвалила «Україна молода»).

Була «сталінка» — буде «черновечинка»

Була «сталінка» — буде «черновечинка»

Ще 12 років тому ріг вулиць Павлівської та Тургенєвської мав зовсім інший вигляд. Кутовий будинок під номером 13/48 (він, слава Богу, зберігся й дотепер) оточували подібні до нього невисокі «сталінки». Власне, по Павлівській, 11, узагалі стояв маленький будиночок, який займало книжкове видавництво. Він «пав» першим. Далі настала черга будинку по Тургенєвській, 46. Із нього поступово виселяли мешканців, а в 1995 році — почали руйнувати. Саме руйнувати, хоч спочатку обіцяли, що розбиратимуть вручну. Це має значення, адже сусідній будинок прилягає до знищеного побратима впритул, без найменшої шпарини. Тож коли будівельна техніка лупила по стінах 46го номеру, 48й «плакав» тріщинами.

Добрі наміри ведуть у юридичне пекло

Віктор Ющенко скасував три розпорядження голови Київської міської держадміністрації Леоніда Черновецького, якими було підвищено тарифи на теплопостачання, водопостачання та водовідведення, повідомляє президентський прес–секретар Ірина Ванникова. Вона зазначає також, що, на думку Ющенка, необґрунтоване підвищення тарифів на житлово–комунальні послуги в умовах економічної кризи може спричинити фінансові проблеми або й банкрутство значної кількості підприємств та установ столиці, зростання безробіття та соціальну напругу.

Протест на трьох

Протест на трьох

Жив собі робітничий клас. І жили його профспілки. І задумали профспілки робітничий клас на демонстрацію підняти. Просто сьогодні, не відходячи від каси. Але від такої емоційної напруги взяли профспілки та й розкололися.

По мосту як по маслу

По мосту як по маслу

Є хороша новина і погана. Обидві — від міністра транспорту Йосипа Вінського. Хороша в тому, що 1 січня 2009 року через Дніпро відкриють Дарницький міст. Зайве й казати про те, як важливо розвантажити існуючі комунікації між правобережним та лівобережним Києвом. Тож іще один міст — навіть дуже на часі. Роботи із його зведення йдуть згідно з графіком, підкреслив Вінський. Першою в експлуатацію здадуть залізничну частину мосту, після неї — автомобільну. Автомобільна складатиметься з шести смуг, а загальна довжина мосту сягатиме понад кілометр. Тож відразу після бою курантів і новорічних привітань Президента — покатаємось із вітерцем.

Як я самооборонялася

Як я самооборонялася

Після того, як на мене напав якийсь мерзотник і сильно побив («УМ» писала про це минулого тижня), я всерйоз замислилася над тим, як захищати себе в аналогічних ситуаціях надалі. Лаври моєї улюблениці Хілларі Свонк не давали спати, тож заняття з рукопашного бою чи навіть якогось адаптованого під таких, як я, боксу здавались гідною альтернативою вечірнім урокам макраме. Але після того, як я ледь упоралася з відкриванням–закриванням затвора пістолета та й цілилась із кілограмового «макарова» обома руками, мене відрадили від подібних тренувань. Руки надто слабкі, сила удару — ніяка. Кремезного мужика хуком справа мені не відправити в нокаут. Тож «крихітки на мільйон доларів» з мене не вийде. Вийде хіба що надавати ніжними руцями старосвітських ляпасів. Але це малоефективно.

«Революційний» розчерк пера?

Виявляється, є–таки меншість, яка святкує свій Жовтень у листопаді, причому в досить нетрадиційний спосіб. Замість покласти квіти до підніжжя бронзового «вождя світового пролетаріату», група осіб цієї ночі направилась до іншого пам’ятника — В’ячеславу Чорноволу, що розміщений на вулиці Грушевського у Києві. Молодики намагались облити монумент фарбою. Звичайно, червоною.