Отже, позавчора 367 народних депутатів «перетиснули» позицію Президента, тож у цьому році все ще неможлива торгівля землею сільськогосподарського призначення. Подолання президентського вето на земельний мораторій означає, що протягом найближчого року в українському селі нічого не зміниться. «Ні в гірший, ні в кращий бік, але мусимо потерпіти до кращих часів», — натякають ініціатори вето. Спробуємо з'ясувати, чи справді це так.
Упровадження мораторію означає, що земля впродовж 2007 року не стане товаром, а отже, за логікою соціалістів та інших захисників народних прав, спритні ділки не зможуть безкарно дурити не надто досвідченого в земельних спекуляціях хлібороба. З іншого боку, немає товару — не буде в селі ні інвестицій, ні нової техніки на полях, ні доріг, ні робочих місць. Та головне: якщо не діє легальна процедура купівлі-продажу такого високоліквідного товару, на зміну їй завжди прийдуть напівлегальні, напівморальні, тіньові і зовсім кримінальні схеми вилучення землі у простих людей. А ці ж самі ділки за останні роки вивчили і впровадили в життя десятки і сотні подібних схем. Тому працювати в більш прозорих умовах їм, зрозуміло, не хочеться. Якщо ж урахувати, що вітчизняний агропромисловий сектор нині задихається без кваліфікованих кадрів та інвестиційних проектів, відкласти його реанімацію ще на рік — значить завдати ще одного удару по українській економіці. Тому думка, що «гірше не буде», звучить тут занадто оптимістично.

Чотири дні напруги (ще б пак, повертатися до роботи після стількох вихідних) — і можна відпочити. Післязавтра, 12 січня, завершиться друга сесія цієї Верховної Ради і розпочнуться депутатські канікули. Повернення до трудових буднів — 6 лютого. А наступні вакації — вже влітку: якщо нічого не зміниться, третя сесія закриється 13 липня.

На початку останнього тижня сесії ВР «найпікантнішим» (судячи з кількості коментарів на цю тему) питанням дня було подолання вето Президента на продовження мораторію щодо заборони продажу земель сільгосппризначення. Нагадаємо, 19 грудня 2006 року парламент ухвалив закон, яким заборонив продаж таких земель до 1 січня 2008-го, хоча, згідно з чинним Земельним кодексом, торгувати сільськогосподарськими чорноземами вже дозволялося з 1 січня поточного року. Проте напередодні Нового року Президент застосував до цього рішення ВР право вето.

Схоже, що Президентові України доведеться розв'язувати ще одне непросте завдання. Ще минулого року, 11 грудня, Печерський суд Києва засудив «протиправну бездіяльність» Центральної виборчої комісії, яка так і не підбила підсумки щодо збору підписів за проведення референдуму по НАТО, ініційованого СДПУ(о). Йдеться про період iз жовтня 2005-го по березень 2006-го, коли есдеки, котрі складали ядро виборчого блоку «Не так!», активно взялися за «вилучання» у громадян автографів на підтримку плебісциту стосовно вступу України до Північноатлантичного альянсу.

Не секрет, донецькі шахтарі на обох минулих виборах у переважній більшості підтримували «своїх». Тобто представників всесильної тут Партії регіонів. Однак на загальному тлі симпатій до «синіх» траплялися й зухвальці, які уподобали інші політичні сили. Зокрема, своєрідними білими (а точніше — «помаранчевими») воронами стали директор шахтоуправління «Піденнодонбаське №1» ДП «Донецьквугілля» Михайло Бугара та директор шахтоуправління «Донбас» того ж «Донецьквугілля» Юрій Баранов. Перший, будучи тоді ще депутатом обласної ради, очолив фракцію «Нашої України», від якої і балотувався на виборах-2006 (№2 у списку). А другий під час візиту в «синій» регіон Юлії Тимошенко дав їй можливість виступити на вугільному підприємстві і зустрітися з гірниками.

Лідер Комуністичної партії Петро Симоненко не вперше (та й вочевидь не востаннє) заявляє про те, що у році, який наступив, «антикризова» коаліція просто-таки зобов'язана продовжити політреформу. Але як саме? Симоненко підходить до вирішення цього питання і творчо, і радикально водночас. Приміром, чому б Україні не скасувати посаду Президента — розмірковує він. Раз і назавжди позбутися такого крісла... Адже, провадить свою думку лідер комуністів, «з точки зору взаємовідносин між Кабінетом Міністрів і Президентом — якщо Президент заважає, треба ліквідувати інститут Президента і не створювати подібні протиріччя на рівні правлячої верхівки, які мають колосальні наслідки для розробки цільових програм, для економічного та політичного співробітництва...».

«Під ялиночку» Верховна Рада отримала від Президента чергове вето. Цього разу глава держави скористався своїм правом «завернути» закон щодо дуже болючого, важливого і двозначного рішення парламенту — продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2008 року.

Заповнюючи келихи шампанським, уся країна традиційно слухала привітання Президента. Цього року Віктор Ющенко знову промовляв до народу перед Маріїнським палацом, але стояв на тлі не дівчат у хустках, а двох шеренг почесної варти.

Улітку 2006 року Президент справді думав розпустити Верховну Раду і навіть записав відповідне телезвернення до народу, яке, однак, так і не вийшло в ефір. А ще Віктор Ющенко таки пропонував Юлії Тимошенко посаду секретаря Ради національної безпеки й оборони — така розмова відбулася наприкінці вересня, після створення «широкої коаліції». Однак лідерка БЮТ відмовилася. Так про це розповідає сама Тимошенко у передноворічній статті, що вийшла в тижневику «Дзеркало тижня». Потім, щоправда, Президент і його новий голова секретаріату Віктор Балога нібито вмовили Юлію Володимирівну, і вона «з важким серцем дала згоду стосовно посади секретаря Ради нацбезпеки». За словами Тимошенко, переговори про призначення її секретарем Радбезу «тривали доти, поки Президент не почав лякати мною Януковича». У результаті замість обіцяної Тимошенко призначили Віталія Гайдука, а лідерка БЮТ «навіть не образилася і зітхнула з полегшенням».