І знаменитості часом з’являються на кухні — щоб приготувати улюблені страви. Акторка Софі Лорен — уродженка Неаполя — у книжці «Спогади і рецепти» передає своє ставлення до їжі з часів, коли під гуркіт бомбардувальників у роки Другої світової делікатесом видавався шмат чорного хліба. Лорен не соромиться подякувати за появу кулінарно–біографічної книги бабусі та мамі, чий домашній кулінарний досвід наслідувала з дитинства, і зовсім не відомій загалу домашній кухарці Лівії Орланді, яка дозволила включити до збірки свої оригінальні рецепти.

Однією з класичних італійських страв, безперечно, є піца. Про цю страву розповідає піцайоло з Неаполя, що працює в Києві, Джузеппе Іролло.

Той, хто не любить гречку, просто не їв страв, у якій ця крупа розкривається на всі сто: від традиційно української розсипчастої каші зі смаженими опеньками до фірмового болгарського «Агнешка по–георгіївськи». Подивитися по–новому на «нудні» зерна варто й з огляду на неймовірну користь гречки, у якій і заліза багато, і йоду, і ще купа різних мікроелементів та вітамінів. Ще один вагомий аргумент не відмовлятися від цієї крупи: гречка — це просто знахідка для тих, хто хоче схуднити.

Справжня господиня трохи не з закритими очима може відрізнити курятину з птахофабрик від домашньої, точніше від тієї, яку годували не комбікормами, як це нині часто трапляється і в приватних господарствах, а зерном і зеленою травою. Хоча уродженці «міських джунглів» такої різниці не відчувають. Для них зготовані курячі стегенця мають бути дуже м’якими і пухкими — про те, що такий ефект спричиняють «синтетичні» харчі птиці, які у результаті переходять в людський організм, в Україні задумується ще не багато людей.

Навесні завжди по–особливому придивляєшся до своєї фігури. І побачивши на частинах свого тіла «апельсинову шкірку» чи помітні складочки, вкотре намагаєшся впорядкувати харчування. У першу чергу, всі згадують про дієти, намагаючись за тиждень–два позбутися того, що накопичували щонайменше півроку. Проте й стабілізувати свою ідеальну стрункість потрібно поступово. Як стверджує відомий французький дієтолог Мішель Монтиньяк, цей процес може тривати і місяць, і два, і навіть більше. Проте впродовж цього періоду і після нього не варто відмовлятися від різної смакоти. Треба лише не змішувати продукти, основа яких — вуглеводи, з тими, де багато жирів; розрізняти «погані» й «гарні» вуглеводи та їсти побільше корисної клітковини, що міститься в зеленому листі, овочах, фруктах, бобах та необроблених зернових. До того ж останніх у раціоні має бути не трохи — для годиться, а більше половини від усієї спожитої їжі. Це жирів — лише 30 відсотків. Білків може вистачити для дорослих з розрахунку 1 г на 1 кг ненадмірної ваги (тобто у середньому 55 г для жінок та 70 г — для чоловіків); для юнаків, що ще ростуть, — мінімум 90.

Усі пам’ятають вислів: «Хліб та вода — козацька їда». Проте такий аскетизм у поборників свободи і незалежності, що свого часу опинилися за порогами Дніпра, був не завжди. Козацька трапеза часто включала більший набір страв — із борошна, круп, виловленої риби та упольованих звірів. Саламаха, тетеря — це архаїчні назви уже архаїчних страв часів козацтва. Душенина, печеня — те, що ми взяли з кулінарної спадщини предків, але назвали по–сучасному. У часи козацтва на Січі, зрозуміло, куховарили тільки чоловіки. Крім кашоварів, у тих «відомчих їдальнях» працювали пшономиї, різники, пекарі, хлібодари і навіть салотовки — умільці, що добре вміли товкти солоне свиняче сало для каші й галушок.

Одні з найпоширеніших окультурених для приготування їжі — листочки шпинату. Історія свідчить, що цю рослину — свіжу чи відварену і сформовану в кульки — продавали ще у часи Середньовіччя. Майже п’ять століть тому люди вирощували вже кілька сортів цієї «свійської» рослини. Спритні українські господині вже встигли у теплицях зібрати перший урожай шпинату. А хто не переймається, як сіяти цю рослину, — може купити її у супермаркеті чи на базарі. Тому пропонуємо рецепти із цим джерелом вітамінів — від простих (а отже, максимально корисних) до вишуканих (де шпинат — як один зі штрихів у складному букеті інгредієнтів).

Традиційно на травневі свята починається сезон масових виїздів на природу. У кожній компанії, як правило, є свій майстер «по шашликах» із фірмовим рецептом. Проте ніколи не пізно спробувати щось нове.

Різотто — це зернинки рису, що не втратили форму, навколо яких — кремоподібний соус із додатками або майже зовсім без них. Нерідко для приготування своєї національної страви з рису італійці використовують вино.

Навесні кожен організм просто вимагає вітамінів. І не тих, що в аптечних упаковках, а справжніх — зі свіжого салатного листя. Пропонуємо цікаві рецепти, які зміцнять здоров’я, не додадуть кілограмів і просто потішать око.