Що не кажіть, а немовляті, яке ще не засвоїло мову своїх батьків, доводиться в цьому житті сутужно. Руки-ноги не слухаються, із пелюшок годі й вилізти, їси за графіком, спиш за годинником, а найжахливіше — ніхто не розуміє, що ти хочеш їм сказати (тобто проревіти, проскиглити чи пролепетати). Просиш водички, а мама несе тобі іграшку, заходишся плачем від страху, а тобі пхають до рота пляшечку із молоком, ну не життя, а суцільне непорозуміння. Та й батьки відчувають дискомфорт від такого спілкування, нишком мріючи про диво-прилад, який би дозволяв якщо не читати думки дітей, то принаймні перекладати їхні «звуки му» на нормальну, зрозумілу для народу мову.