Хочеться одразу нагадати, що від нашої жіночої збірної на «Кубку Турчина» перемоги ніхто не вимагав і не очікував. І Леоніду Ратнеру, і його підопічним напередодні старту чемпіонату Європи більше хотілося пограти в гандбол, спробувати награти якісь зв’язки. Адже, як відзначав наставник українок, за останні півтора року національна збірна, складена майже всуціль із легіонерок, провела лише три контрольні матчі.

Власне, дива не сталося. Українська команда, яка лише за день до турніру зібралася в повному складі, змогла виграти лише один поєдинок із трьох (у Македонії) та зрештою посіла четверте місце. Однак, як і бажав Леонід Анатолійович, його дівчата отримали спаринги з достойними опонентками, а столичні шанувальники ручного м’яча вперше після тривалої паузи змогли насолодитися цією видовищною грою.

Хворі, які потребують трансплантації, зможуть розраховувати на «підтримку» померлих? Озвучена недавно ініціатива МОЗ, згідно з якою з тіл українців, які відійшли в інший світ, вилучатимуть необхідні хворим донорські органи, сколихнула українське суспільство. Як уже повідомляла «УМ», Міністерство охорони здоров’я подало на розгляд Верховної Ради положення так званої презумпції згоди, що означає: у разі смерті ви віддасте свої органи тим, хто їх конче потребує. Звісно, якщо свідомо заздалегідь (у письмовій формі) не відмовитесь від цієї місії. Наразі чинне законодавство гарантує так звану презумпцію незгоди. Що буде, коли в силу ввійде нова норма?

Напевно, щось не те відбувається в українському футболі, якщо національна збірна, як каже Олександр Заваров, грає товариські матчі наприкінці сезону лише для того, аби цивілізований світ не вважав нас дикунами. Суто по–людськи Олександра Анатолійовича зрозуміти можна — вочевидь він образився, що обіцяне йому місце головного тренера збірної планують віддати іншому. Тож і не розуміє, навіщо в матчі з болгарами награвати зв’язки та схеми його «виробництва», якщо незабаром до збірної прийде новий генерал із зовсім іншим статутом. Дожилися. Із таким підходом до справи виникає логічне запитання, а чи потрібен нам узагалі чемпіонат світу? Хоча шанси потрапити на «мундіаль» ще далеко не втрачені.

За всі роки незалежності наша хокейна збірна лише одного разу брала участь у зимових Олімпійських іграх — у 2002 році. За свідченням експертів, у Солт–Лейк–Сіті ми мали найсильнішу команду за всю історію вітчизняного хокею, відтак не дивно, що їй удалося кваліфікуватися на Олімпіаду й посісти там 10–те місце поміж 14 учасників. Тоді — вперше за багато років — під синьо–жовтим прапором грали наші найсильніші енхаелівці — Дмитро Христич, Руслан Федотенко, Олексій Понікаровський. І от Федот та Поні знову вільні від клопотів НХЛ, грають за «Донбас», і знову є підстави говорити, що майже всі наразі найсильніші українські майстри ключки зібралися в одній команді. Уперше в історії глядачі в київському Палаці спорту побачили на власні очі на льоду Понікаровського й Федотенка, та ще й у светрах із тризубами. Це був етап перекваліфікаційного турніру Олімпіади–2014. Свято вдалося на славу.

Ситуація, в яку потрапило київське «Динамо», схожа на патову. Напевно, в будь–якому іншому випадку після трьох поразок поспіль президент клубу Ігор Суркіс неодмінно відправив би у відставку тренерський штаб. Проте «біло–сині» реалії такі, що й спитати немає з кого. Олег Блохін, якого чекають, немов месію, все ще перебуває на лікарняному — командою опікуються Олексій Михайличенко та Андрій Баль. Наразі лікарі дозволили Олегу Володимировичу лише спостерігати за тренуваннями своїх підопічних. Хай там як, а присутність Блохіна таки дала перші плоди – у поєдинку з «Іллічівцем» «Динамо» перервало триматчеву серію із поразок. Щоправда, виграти динамівці знову не змогли — не те щоб маріупольці не дозволили, просто «біло–сині» не реалізували жодної голевої нагоди. «Нам не вистачило фізичних кондицій, індивідуальної та командної швидкості», — пояснив «суху» нічию в Маріуполі в.о. головного тренера «Динамо».

Колись це мало статися. Зведена в ранг «священної корови» національна збірна з гуркотом упала й покотилася з п’єдесталу шкереберть. Глиняні ноги, на яких, за висловом одного функціонера ФФУ «не для преси», трималася наша футбольна система, підкосилися. Минулої п’ятниці українців виставили на посміховисько скромні футболісти Молдови, а вчора — добили чорногорці. Це трапилося на очах практично повного НСК «Олімпійський», який на останніх хвилинах громоподібно скандував: «Ганьба!»

Тоді як в українській футбольній спільноті активно обговорюють варіанти із залученням нового тренера збірної з–за кордону, в Росії черговий (уже третій за ліком) іноземець демонструє правильність вибору керівництва РФС. Під проводом 66–річного італійця Фабіо Капелло наші північні сусіди виграли три стартові поєдинки відбору на «мундіаль» й одноосібно очолили відбіркову групу.