Планувалося, що «круглий стіл» «Президентські вибори 2004: проблеми законодавчого регулювання виборчого процесу» відбудеться якраз напередодні розгляду у Верховній Раді законопроекту Юрія Ключковського та Миколи Катеринчука про вибори Президента України. Але оскільки минулого тижня пленарні засідання вперто зривалися й блокувалися, тож обговорення виборчих перспектив та правил гри відбулося лише в одному місці — на конференції, організованій Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні. Поговорити було про що...

Учора Президент Кучма спілкувався з пресою безпрецедентно довго — півтори години. Цей начебто діалог (якщо таким можна вважати прес-конференцію) справив на багатьох моїх колег доволі гнітюче враження. Наприкінці, коли Леонід Данилович визнав нормальним факт партійного управління (мається на увазі СДПУ(о)) з Адміністрації Президента окремими процесами в державі, заперечив існування «темників», назвав загрозу розколу України на східну і західну, зокрема в світлі донецьких подій, нав'язаною нам зовнішніми силами, — після цього мій колега з однiєї західної інформагенції резюмував: «Президент живе у деформованому світі». Справді, складалося враження, що Леонід Кучма не сприймає багатьох реальностей, а багато які заперечує, великий пласт політичного життя, схоже, він, наче заплющившись, спостерігає очима своїх радників. Звідси ще один висновок: Кучма стомився як Президент. Треба йти, це він визнає. Ні за яких умов я не лишуся на цій посаді, сказав він учора, заспокойтеся. Треба, отже, йти. Але як? У відповіді на це запитання криються найбільші небезпеки для держави.

Учора Конституційний Суд оприлюднив свої висновки з приводу законопроекту про внесення змін до Основного закону, котрий влітку розробляли «більшовики» за підтримки комуністів та «адміністрування» Віктора Медведчука (так званий проект Гавриша-Ващук-Богатирьової). Несподіванки не сталося: услід за депутатським проектом Мороза-Мусіяки-Матвієнка КС визнав такими, що відповідають Конституції, і всі «комуністично-більшовицькі» ноу-хау. Щоправда, внісши до проекту трохи більше, ніж у попередньому випадку, напівсуттєвих застережень (зокрема, про недоцільність обрання суддів на 10 років, неможливість переходу «списочників» в іншу фракцію тощо). За конституційну відповідність цього варіанту політреформи 5 листопада проголосували 11 суддів КС, 5 — проти.

Сайт Курси в Києві kursikiev.com.ua інформує: І знову полку законотворців прибуло... Що ж, якщо СБУ пише законопроект «Про моніторинг телекомунікацій», який додасть цій службі нові «всепроникаючі» можливості, якщо під головуванням Геннадія Васильєва (з його «генпрокурорством» на обрії) створюється новий, зручний передусім для автора варіант Кримінально-процесуального кодексу, то немає нічого дивного чи несподіваного в тому, що за перо врешті-решт взявся Сергій Ківалов — голова Вищої ради юстиції України. Про що його законопроект? Звісно ж, про Вищу раду та про себе, її голову. Відтак, з якого із цих двох сюжетів почати — навіть і не знаєш.

Грузинська опозиція надалі стверджує, що парламентські вибори, які відбулися десять днів тому, були сфальсифіковані владою. При цьому вона може довести народу свою правоту лише на вулицях та ще за посередництва телеканалу «Руставі-2». Всі інші ЗМІ є пропагандистськими рупорами влади. В Грузії розгортаються події, які до болю знайомі нам. Там є свій «Донбас» — Автономна республіка Аджарія, якою безроздільно править свій «дон» — Аслан Абашидзе.

Прийняття бюджету на наступний рік ніколи не обходиться без шахтарських пікетів. Цього року Кабмін пікетують представники шахти «Партизанська» ДП «Антрацит» — члени Незалежної профспілки гірників України(НПГУ). Третій місяць триває їх конфлікт із дирекцією , яка займається знищенням організації НПГУ, а натомість розбудовує структуру Партії регіонів. Закривали і пломбували приміщення, яке займала профспілка, і оголошували, що тут буде офіс Партії регіонів. Те, що відбувається на шахті «Партизанська», є порушенням конституційних прав громадян. Та й узагалі, складається враження, що гірники постійно знаходяться у зоні лиха. Про те, чому так відбувається, ми розпитували народного депутата, голову НПГУ Михайла Волинця.

Недільні парламентські вибори в Японії були достроковими і стали доволі неприємним сюрпризом для їх ініціатора — прем'єр-міністра країни Дзюнітіро Коїдзумі. Оголошуючи дострокові вибори, він виходив з високих рейтингів своєї Ліберально-демократичної партії та партнерів по урядовій коаліції і сподівався підсилити свої позиції у нижній палаті парламенту. Але не так сталося, як гадалося.

Прес-конференція Віктора Ющенка у сумській газеті «Панорама» пройшла в напрочуд романтичній обстановці: спілкуватися з журналістами лідерові «наших» довелося при свічках — буквально за кілька хвилин до запланованої зустрічі з пресою у приміщенні несподівано зникло світло. А щойно прес-конференція завершилася, на «Панораму» знову зійшло диво електрифікації. З огляду на те, що аналогічна халепа трохи раніше спіткала й сумську радіокомпанію «Всесвіт», де на вечір був запланований прямий ефір, якого, за свідченням місцевих мешканців, чекали всі Суми (гостем студії мав бути Віктор Ющенко), в обласному центрі з'явилися іронічні чутки про появу нового виду «барабашки». Мовляв, у «електричній кризі», що супроводжує лідера «НУ», винна ніяка не влада, а капосне потойбічне створіння...

Скільки б не переконували українські можновладці своїх іноземних колег у тому, що пострадянська Україна вже однією ногою фактично в Європі, прискіпливі у всьому, що стосується демократії та прав людини, західні «ревізори» вже добре засвоїли різницю між «словом» і «ділом» нашої влади. Тож Парламентська асамблея Ради Європи «продовжуватиме здійснювати моніторинг дотримання свободи слова в Україні доти, поки наступні вибори не покажуть, що Україна може забезпечити вільне волевиявлення громадян».

Скільки професій чи занять згадано у Новому Заповіті? Крамарі у храмі та римські легіонери, рибалки та «колеги» Марії-Магдалини, книжники та члени Синедріону, первосвященик Кайяфа та прокуратор іудейський Понтій Пілат... І, звісно ж, митарі, про яких у Біблії перекладу Івана Огієнка додається таке: «Митники» чи «митарі» — збирачі державного мита (податків), зненавиджені народом...».