Київський будівельний капітал «вгризся» у найстарішу спортивну пам’ятку столиці — збудований у 1913 році велотрек. Або «циклодром», як його називали майже сто років тому. На «п’ятачку» у самому центрі міста (там, де сходяться вулиці Хмельницького, Гончара та Чапаєва) розгорнуто масштабне будівництво. Воно впритул огортає велотрек і, власне, потроху виживає його. Цікаво, що за радянських часів рівень добробуту було прийнято співставляти зі здобутками 1913 року — останнього передвоєнного. В «Операції «Ы» виконроб хвалиться, що тільки в їхньому мікрорайоні встановлено 873 газові плити, що «рівно у 873 рази більше, ніж у 1913 році». Так–от у Києві тепер — порівняно з 1913 роком — може стати на один велотрек менше. Ось така статистика.

Київській владі вже не раз давали по руках. Тобто по загребущих лапах. Причому давали на найвищому рівні. Президент України Віктор Ющенко кілька разів скасовував підвищення тарифів на комунальні послуги, запроваджене Черновецьким та його командою. Щоправда, тоді йшлося про різке підняття цін у 5—10 разів. Нині тактику змінено: з 1 квітня юридичні особи, а з 1 травня все населення Києва платитиме на 50 відсотків більше від економічно обґрунтованих тарифів. І це, зазначив перший заступник мера Анатолій Голубченко, ще не враховуючи останнього подорожчання газу. Навесні, додав Голубченко, відбуватиметься тільки перший етап підняття цін. Кияни, радійте: попереду буде й другий етап — пов’язаний із запровадженням нових тарифів на квартплату. Влада пам’ятає про нас завжди. Добиває як не києм, то палицею.

Вочевидь, музеї — як люди. Мусять триматися один одного і допомагати. Хоча... Музею шістдесятництва дав добрячого копняка... Музей православної ікони. Принаймні над зачиненими тепер (і назавжди?) дверима одного з будинків на Межигірській — у Києві на Подолі — висить саме така вивіска. «Православна ікона». І все. (Та кажуть, що й це не надовго. Незабаром, мовляв, на Межигірській побудують багатоповерхівку, а пару старих будиночків зруйнують).

Цей матеріал готувався у переддень скорботної дати. Тому ми, можливо, трохи поспішаємо, але спробуємо все ж констатувати: у столиці не було помічено підготувань до відзначення роковин. Майже не помічено. Адже якраз на одній з акцій «УМ» побувала. Але... У Музеї гетьманства, який тимчасово прихистив виставку фотографій, присвячену лідеру Народного руху, було не надто завізно. Десь десятка чотири однодумців покійного, його родина, кілька газетних журналістів плюс кілька підлітків. Останні вибивалися із загального контексту і трохи нудились. Розважались ворожінням на кавовій гущі: хто кому ким доводиться? От Тарас Чорновіл В’ячеславу Чорноволу — хто? «Брат!» — «Брат?» — «Ага».

Найсвіжіша новина у справі про загибель лідера На­родного руху В’ячеслава Чорновола полягає у тому, що новин... немає. Принаймні, як і два місяці тому, прес–служба Генеральної прокуратури відмовляється коментувати мас–медіа можливість поновлення слідства у справі про трагічне ДТП, що сталося у ніч на п’ятницю 25 березня 1999 року на трасі Бориспіль—Золотоноша. Уперше справу про смерть Чорновола закрили ще влітку 2001 року. Терористичного акту, замаху на життя лідера Руху слідчі в ній не побачили. Відтоді тривають перманентні спроби наголосити, що десять років тому сталася не просто аварія.

Марі Склодовська народилась у 1867 році, померла — у 1934–му. Всю юність Марі довго й тяжко працювала, аби вищу освіту здобула одна з її сестер. П’ять років у гувернантках дали можливість вивчити сестру на медика. Відтак про Марі дбала вже вона. Марі закінчила Сорбонну, зустріла П’єра Кюрі та народила від нього двох доньок. Фінансово подружжя ледь животіло — Марі викладала і при цьому писала докторську дисертацію. У 1903 році спільну Нобелівську премію із фізики (за дослідження радіації) отримала Марі, її чоловік П’єр та їхній колега Анрі Бекерель. У 1906 році П’єр загинув: як пишуть біографи, «у вуличній катастрофі». У 1911 Марі отримала другу Нобелівську премію — цього разу з хімії, за відкриття радію. Тоді ж перед нею закрили двері французької Академії наук: посада академіка була виборною, і Марі не вистачило одного голосу. Прийнято також вважати, що все життя Марі Кюрі боролась за незалежність Польщі. Що ж до справ сердечних, то біографію Кюрі вивчають за мемуарами доньки Єви, яка майже не знала батька, але знала, що таке міфотворчість.

Тема вічна і «заюзана». Власне, вічних і «заюзаних» тем — хоч греблю гати. Починаючи з того, чи був правий Дарвін, і завершуючи глобальним потеплінням. Наша відрізняється від інших загнаністю у глухий кут: вона стоїть у цьому куті і відбрикується хвостом і лапами від дзижчання набридливих штампів. Жінки і чоловіки — з різних планет. Нам ніколи не зрозуміти їх. Їм ніколи не осягнути нас. Вони — козли, ми — кози. Пардон, вирвалось! Ми, звісно, «варті кращого». Під мушиним калом банальностей сховано простір для дискусії. Власне, простору нема. Це вам не просторікування на тему, ким створено Всесвіт — добрим Боженькою чи мавпами, чи, може, інопланетянами, чи взагалі життя — це тільки сон, який нам мариться...

Думала–думала комісія Верховної Ради та й додумалась: піддати мера Києва психіатричній експертизі. (Було б краще ініціювати дострокові вибори міського голови, як у минулому році. Цього разу навіть бабусі Черновецького прозріли б). Назву комісія носить довгу і кострубату: тимчасова комісія Верховної Ради з питань розслідування діяльності міської влади Києва. Очолює її депутат–БЮТівець Володимир Яворівський, який і розповсюдив через прес–службу повідомлення про останнє рішення його колег: перевірити, чи дійсно столичний мер розмовляє з Богом. І чи дійсно Бог — що значно важливіше! — йому відповідає.

Підземні монстри (якщо вони існують) знудяться, чекаючи на потяги столичного метрополітену, відтепер інтервал їх руху істотно зростає. На Сирецько–Печерській лінії — з 4 хвилин до 6,5 (удень) та з 7—8 до 15 (увечері). Ще на двох лініях ситуація трохи краща — «рекламні паузи» між поїздами підростуть «усього лише» у 1,5 раза. Таким чином, у потягах метрополітену тепер тісно буде завжди. І це єдина досконалість, яку ми маємо на сьогодні.

Київрада ухвалила бюджет на 2009 рік. «За» проголосували 92 депутати. Проти — фракція Кличка у повному складі, частково — «литвинівці», частково — Блок Катеринчука. Прикро, що проти такого документа не виступив столичний БЮТ. Очевидно, мають рацію ті, хто говорить, що у Юлії Володимирівни не вистачає або часу, або бажання, або можливостей контролювати своїх «підопічних» у мерії.