Прогнози лідерів опозиції щодо перегрупування сил у парламенті після провалу конституційної реформи починають потроху справджуватися. Учора одразу дві «більшовицькі» фракції зазнали кадрових втрат: народний депутат Володимир Сівкович вийшов з «Регіонів України», до лав яких приєднався рівно за п'ять місяців до того, а Сергій Бичков покинув материнське лоно фракції ПППУ-«Трудової України», до якої входив від дня її створення 20 червня 2002 року.

«Зарплата» в конвертах незабаром стане анахронізмом — усі громадяни України зрозуміють, що, отримуючи гроші за роботу з «чорної каси», вони позбавляють себе законної пенсії, і вимагатимуть від начальства оплачувати їхню працю законним шляхом. Це не жарт і не іронія — так стверджують усі рекламні ролики, присвячені пенсійній реформі. Наскільки такий сценарій реальний і як швидко 25-річні топ-менеджери й гендиректори проміняють можливість купувати розкішні авто й обідати в дорогих ресторанах сьогодні на туманну перспективу отримувати трохи більшу пенсію через 40 років — це вже інше питання. Але факт залишається фактом: доки ролики Пенсійного фонду переконують українців у тому, що заробляти треба легально, більшість із них воліють отримувати пристойну зарплатню бодай у конвертах.

Коли кілька місяців тому Верховна Рада ніяк не могла розпочати засідання через заблоковану трибуну і президію, у парламентських кулуарах з'явилися чутки про ймовірний розпуск 4-го складу законодавчого органу незалежної України. Опозиціонери стверджували, що вони такого повороту подій не бояться й навіть були б йому раді, адже переобраний парламент був би значно опозиційнішим від нинішнього, «більшовики»-одномандатники чухали потилиці й міркували, де б нашкребти кілька зайвих мільйонів на випадок повторних виборів, а партійні лідери більшості бігали консультуватися на Банкову.

Коли «Наша Україна» вирішила підтримати на виборах міського голови Ромен соціаліста Олексія Біловола, мабуть, не один «нумівець» замислився над тим, чи не вийде так, як минулого разу, коли інший представник СПУ, підтриманий усіма опозиційними силами області, у боротьбі за «мерство» в Сумах зазнав поразки від місцевої влади в особі «губернатора» Володимира Щербаня. Однак розуміючи, що секретар Сумського обласного комітету Соцпартії Біловол користується справді високою довірою і повагою виборців, «наші українці» переступили через власні амбіції і взялися до роботи у виборчій кампанії Біловола.

Лафа скінчилася — тепер тим парламентаріям, у яких немає кількох зайвих тисяч одиниць національної валюти, доведеться випускати зайву енергію не в сесійному, а принаймні в тренажерному залі. А якщо пустотливі рученята таки не втримаються й поламають мікрофон, стілець або систему «Рада», пильний персонал Верховної Ради одразу вирахує суму завданих збитків із зарплатні непосидючого нардепа. А все через те, що у спікера парламенту Володимира Литвина урвався терпець, і голова законодавчого органу підписав розпорядження про те, щоб iз законного місячного заробітку депутатів, які беруть участь у бійках у сесійній залі, вираховували суму завданих збитків

Генпрокуратура й надалі розповідатиме всьому світові, що кров розстріляного разом із дружиною просто на злітній смузі донецького бізнесмена й нардепа Євгена Щербаня та його колеги по парламенту, застреленого у ліфті власного будинку, екс-голови Нацбанку Вадима Гетьмана, — на руках колишнього Прем'єр-міністра України Павла Лазаренка. І хоча сам Павло Іванович категорично не згоден із такими звинуваченнями і запевняє рідних та близьких загиблих парламентаріїв, що жодним чином не причетний до їхньої смерті, українська Феміда вважає інакше.

Він брав пряму й опосередковану участь у низці державних переворотів. Його компанії й фонди висмоктували й висмоктують ресурси з країн «третього світу», перетворюючи їх на злиденні колонії США». Останній його проект — «Наш президент — Віктор Ющенко». Привести «месію» до влади американський спекулянт планує за допомогою «каштанової революції» на кшталт «революції троянд» у Грузії, якою він дуже «пишається».

Банкова в цейтноті — згідно з планом, завтра до вечора Україна мала жити вже з реформованою парламентом Конституцією. Але через несподівану (а для когось, може, і сподівану) примху Володимира Литвина, максимум, що вдасться у четвер зробити «більшовикам» та їхнім лівим союзникам по реформі — це ухвалити закон про вибори народних депутатів, здолавши таким чином останню перепону на шляху до реформування політичної системи. Оскільки наступний тиждень не пленарний (згідно з розкладом засідань, з 29 по 2 квітня парламентарії мали працювати в комітетах i фракціях), до омріяного реформування доведеться чекати щонайменше 9 днів...

«Якщо у вівторок ми оперативненько ухвалимо закон про вибори, а в середу Президент швиденько його підпише, то не виключено, що в четвер уже внесемо й зміни до Конституції». Приблизно так, судячи з їхніх коментарів пресі, міркували високопоставлені «більшовики», продовжуючи собі роботу ще на один сесійний тиждень. Як не обурювалися депутати-мажоритарники (до речі, представники не лише опозиційного, а й пропрезидентського таборів), що в них забирають цілий тиждень роботи на округах, Банкова була невмолима: треба, значить треба.

Верховна Рада мчить до пікової точки реформування політичної системи просто-таки семимильними кроками — позавчора на вечірньому засіданні парламентарії ухвалили в першому читанні й одразу ж у цілому закон про вибори Президента України, який був однією з передумов остаточного ухвалення змін до Конституції. Причому зелений рядок (той, що «за») на парламентському табло блимав досить солідним числом: закон підтримали аж 400 депутатів.

Напередодні голосування, як зазначає Лабораторія законодавчих ініціатив, конституційна комісія ВР внесла на розгляд народних депутатів новий, узгоджений варіант законопроекту. Судячи з усього, «комісіянти» працювали в поті чола, адже проектів, з яких треба було зліпити один, було, як кажуть у народі, «вагон плюс маленький возик». Під компромісним варіантом, основою для якого стали законопроекти «наших українців» Миколи Катеринчука і Юрія Ключковського та соціаліста Миколи Рудьковського, окрім цих трьох, поставили підписи координатор парламентської більшості Степан Гавриш, постійний представник Президента у ВР Олександр Задорожній, лідер Соцпартії Олександр Мороз та комуніст Григорій Пономаренко.