Що собі дозволяє партія Литвина — «сила Народна»?

Що собі дозволяє партія Литвина — «сила Народна»?

Нову, «помаранчеву», владу в П'ятихатському районі чекали неабияк. Короткочасний голова Дніпропетровської облдержадміністрації Юрій Єхануров у тому міг пересвідчитися, як кажуть, на власні очі. Ледь стало відомо, що він рекомендує Президентові на посаду керівника райдержадміністрації «стару гвардію» — відразу піднялася на ноги громадськість, на початку травня було зібрано підписи невдоволених мешканців району під колективним зверненням, яке направили на ім'я глави держави, Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко і самого Єханурова. Проте все вийшло за принципом «А Васько слухає та їсть». Того місяця Президент призначив на посаду голови П'ятихатської райдержадміністрації Олександра Жарова, який віддавна працював у структурах місцевої влади, а до останнього часу був першим заступником районного голови.

Дуже глибоко копаєте

Першу чергу дніпропетровського метро було запущено ще у 1995 році, у часи прем'єрства Павла Лазаренка. І відтоді процес загальмувався. Досі у Дніпропетровську ніхто не знає, коли ж запрацює наступна станція метро.

Не тіште нас краплею в морі

Минулої суботи на просторій площі поблизу криворізької мерії відбувся зініційований місцевою організацією партії «Батьківщина» мітинг під гаслом «Від приватизації «Криворіжсталі» — 10 відсотків Кривому Рогу». Його учасники висловили рішучу незгоду з обіцянкою Голови Верховної Ради України Володимира Литвина домагатися виділення для міста гірників лише 240 мільйонів гривень, себто одного відсотка від вирученої суми. На їхнє переконання, комплексні заходи, спрямовані на вирішення екологічних та медико-соціальних проблем, реформування комунальної галузі, капітальне будівництво, ремонт житлового фонду та доріг у Кривому Розі вимагають удесятеро більше коштів.

«Чорні» справи довкола білої глини

«Чорні» справи довкола білої глини

Після гучного продажу «Криворіжсталі» на питання приватизації ми апріорі стали дивитися під іншим кутом зору. Навіть відверто заявляємо, що на черзі тепер і Нікопольський завод феросплавів. Проте на гігантах світ клином не сходиться. Адже є чимало об'єктів масштабу скромнішого, проте на «титул» ласого шматочка вони тягнуть сповна. До таких належить і відкрите акціонерне товариство «Просянський гірничо- збагачувальний комбінат». Хоча за мірками скромного селища в Покровському районі на Дніпропетровщині його можна вважати і взагалі велетнем — усе ж таки тутешній каоліновий комбінат донедавна забезпечував до 60 відсотків районного бюджету. Такий статус-кво підприємства, яке належить до найбільших у Європі видобувників білої глини (так називають каолін по-простому), ніскільки й не дивує.

Гроші з повітря

З нинішнього року, як відомо, вступив у силу Кіотський протокол, ратифікований Україною торік. І хоч це звучить, певною мірою, парадоксально, наша держава завдяки йому отримала можливість заробити зайву (і досить немалу) копієчку для вирішення своїх наболілих проблем у сферах економіки, соціальної політики, екології тощо. Усе пояснюється дуже просто. Згідно з протоколом, одна держава, де атмосфера забруднюється парниковими газами понад допустиму норму, може викупити необхідну квоту в іншої, яка може похвалитися нижчим за дозволений рівнем викидів.

Прощавай, Європо!

Цей матч у Дніпропетровську не викликав ажіотажу навіть після оголошення про зниження ціни на квитки вдвічі. Очевидно, пасивність уболівальників спричинила не лише холодна погода ( за якої, до речі, поле «Метеору» перебувало у просто відмінному стані). Більше віриться в інше: мало хто сподівався на перевтілення «Дніпра». Навіть у матчі з «Літексом» — суперником, якого, за європейськими мірками, цілком можна назвати пересічним (навіть у Болгарії команду з Ловеча називають «селяни»). Отож довгоочікувана перемога дніпрян могла б сприйматися зовсім не як подвиг, а як належне. Але не так сталося...

Метро на... воді

Не дивуйтеся — у цьому нічого геть неординарного немає. Йдеться все ж про водні лижі, які ми зазвичай уособлюємо з катером, що тягне їх по воді з пасажиром на борту. Певна річ, такий екстрім сприймався, швидше, відчайдухами.

Не стріляйте в тенісиста

Російський тенісист приїхав до Дніпропетровська як гість традиційного міжнародного турніру на призи «Приватбанку». 20 листопада мали відбутися фінальні поєдинки в одиночному та парному розрядах. Однак, для 39-річної зірки російського тенісу все обернулось інакше — близько 3 години ночі його було доставлено до приймального відділення обласної лікарні ім. Мечникова з непроникаючим пораненням м'яких тканин живота гумовими кулями.

Аліса у кримінальному світі

Звістка про вбивство іноземця вмить облетіла Дніпропетровськ. Невідомі позбавили життя 59-річного громадянина Німеччини. Отож на розкриття резонансного злочину були кинуті значні сили правоохоронців. Згодом їхні зусилля увінчалися успіхом.

А по-нашому — Грицько

А по-нашому — Грицько

Уже в другий день змагань в основній сітці Кубка «Приватбанку» — найбільш представницького тенісного турніру України — сталася неабияка сенсація. Другий номер «посіву», британець Грег Руседськи, у впертій боротьбі поступився росіянину Ігорю Куніцину. Отож усі карти були сплутані вже на самому початку змагань. Адже 32-річного Руседськи з його 38-м номером у рейтингу АТP вважали фаворитом. Серед інших учасників дніпропетровського турніру вище за нього — та й то на одну сходинку — стоїть лише румун Віктор Ханеску. А Куніцин значиться в ранг-листі АТР аж під 128-м номером. Але впродовж останнього місяця росіянин образив Грега вже вдруге, перед цим — у другому колі Кубка Кремля. Однак британець жодних ознак смутку не подавав і погодився відповісти на запитання журналістів відразу після програного матчу. Причому намагався розмовляти українською! Отож і теми національного коріння уникнути не зміг.