Генеральний прокурор, особливо якщо його ім'я Геннадій Васильєв, — особа дуже заклопотана. Настільки, що через надмірну зайнятість не має часу навіть прийняти запрошення своїх колишніх колег по парламенту й особисто завітати до Верховної Ради з інформацією щодо виборчих подій у Мукачеві. Але, вочевидь, пам'ятаючи про своє депутатське минуле, зовсім зневажити парламентаріїв екс-нардеп Васильєв не міг (тим паче, що ВР може його й відставити), і таки приділив їм якусь годину в своєму напруженому генпрокурорському графіку. Щоправда, замість конструктивного діалогу з головою ГП законодавцям довелося обмежитися заочним заслуховуванням його натхненного монологу в телесюжетах: у вівторок увечері Геннадій Андрійович присвятив народним обранцям цілу прес-конференцію.

«У нього нарешті спрацювала совість», — так колишній претендент на посаду мера Мукачева Золтан Лендєл прокоментував в ефірі «5-го каналу» рішення діючого, хоча й не обраного міського голови Ернеста Нусера подати у відставку. Попри те, що соціал-демократи (об'єднані), які підтримують Нусера, трималися за владу в Мукачеві руками, ногами й усіма іншими частинами тіла, не зупиняючись ні перед фальсифікацією виборчих бюлетенів, ні перед побиттям народних депутатів, не кажучи вже про всі можливі й неможливі порушення законодавства, якими відзначилися мерські вибори в закарпатському райцентрi, ввечері минулої п'ятниці на спеціально зібраній сесії міськради Ернест Ернестович заявив, що складає iз себе повноваження міського голови.

Марафон нової прес-секретарки Прем'єр-міністра із показування Януковича «таким, яким він є насправді», стартував. Виконувати свою обіцянку Ганна Герман почала минулого тижня, влаштувавши для журналістів брифінг... ні, не свого шефа, а власний. Вочевидь, колишня директорка київської редакції радіо «Свобода» має підстави проводити особисті прес-конференції, бо в журналістиці, на її думку, досягла таких висот, які простим смертним «акулам пера й мікрофона» і не снилися. Але про це трохи згодом, адже головною метою пані Стеців-Герман було нібито не самовихваляння, а виконання дифірамбів «єдиному кандидатові». І, судячи з усього, присутні на прес-конференції справді були вражені. Але не достоїнствами Януковича, а самопожертвою його речниці, яка, здається, підірвала за собою всі опозиційні мости. І отак просто з журналіста стала залюбленим у шефа піарником.

«Хто з нас у молодості не збочував з путі істинної?» — приблизно так відповідають на закиди у кримінальному минулому колишнього голови Донецької облдержадміністрації, нинішнього Прем'єр-міністра України й майбутнього кандидата у президенти Віктора Януковича його захисники й підлабузники. І справді — ну хіба всі ми свого часу не знімали з перехожих шапки, не відсиділи по кілька термінів за колючим дротом, не «стукали» на своїх «однозонників» до тюремної адміністрації? Якщо вас усе це не стосується — не поспішайте радіти. Бо в новітній історії України такі «подвиги», як з'ясувалося, свідчать радше про «плюси» їхнього «героя», ніж про якісь його недоліки. Адже навряд чи весь сонм державних керівників висунув би на найвищу посаду країни особу, від репутації якої смердить характерним душком тюремної баланди, причому зовсім не дисидентської...

Як повідомила прес-секретар керівника СБУ Ігоря Смешка Марина Остапенко, ще наприкінці квітня Президент підписав указ про призначення першим заступником голови СБУ народного депутата Володимира Сацюка, члена фракції СДПУ(о). Тож відтепер у головного охоронця нашої з вами безпеки перших заступників стало двоє (є ще шестеро «звичайних»).

ПУК, тобто парламентсько-урядова коаліція, переживає не найкращі часи. Де-факто більшості як такої в парламенті не існує вже давно, а як її визначити де-юре, вже не знає навіть сам «більшовицький» координатор. Принаймні, за словами Степана Гавриша, жодної заяви про вихід із парламентської більшості досі ніхто не подавав, зате «з іншого боку існує депутатська група «Центр», яка голосує синхронно з найбільш радикальною частиною опозиції». Оскільки «без депутатів групи «Центр» більшості арифметично не існує», необхідно проводити консультації, аби бодай приблизно розібратися з подальшою долею коматозного ПУКу.

Після того, як мережа радіо «Довіра» вигнала зі своєї частоти «демократію» у вигляді Радіо «Свобода», а радіостанцію «Континент», яка прихистила незалежний «західний голос» на своїй хвилі, прикрили, прихильникам «свободної» інформації залишалося хіба що споглядати керівництво улюбленого ЗМІ по телебаченню. Ганна Герман, яка очолювала київську дирекцію Радіо «Свобода», регулярно з'являлася у програмі «Четверта влада» на УТ-1. Однак попри всю симпатію до цієї чарівної жінки ведучого передачі й за сумісництвом президента НТКУ Олександра Савенка, там пані Ганні рідко дозволяли сказати щось опозиційне. Інша річ — спільний проект «5-го каналу» і «Свободи» під запозиченою назвою «Час пік». Тут Ганна Герман у компанії журналістів Романа Скрипіна й Андрія Шевченка розмовляла з відомими опозиційними й неопозиційними політиками і ставила їм гострі запитання, тішачи телеглядачів бодай опосередкованим спілкуванням з улюбленою радіостанцією...

Поки об'єднані соціал-демократи, комуністи і соціалісти різних версій у столиці солідаризувалися з трудящими й висували своїх вождів у президенти, «Наша Україна» вирішила не псувати собі та киянам першотравневий настрій і замість проводити стотисячні мітинги — поспівати на майдані Незалежності караоке з роздачею кільком сотням перехожих оранжевих надувних кульок. Але день, який так бадьоро починався, завершився вельми неприємно: 1 травня о 19.30 було здійснено напад на офіс Народного руху України (це приміщення НРУ орендує в охоронної фірми «Сакура»). Обійшлося без жертв, але моральні збитки рухівців перевищили матеріальні. Невідомі (на той час) зловмисники викрали весь наклад (понад тисячу примірників) 2-го тому десятитомного зібрання творів В’ячеслава Чорновола «Правосуддя чи рецидиви злочину? Лихо з розуму (портрети 20 «злочинців»), документи та матеріали 1966—1968 рр.». При цьому іншими матеріальними цінностями крадії, які пошкодили або й повиламували двері у всіх приміщеннях першого поверху, чомусь не зацікавилися.

Обговорення «мукачівського питання» останніми пленарними тижнями так захопило Верховну Раду, що законодавцям було зовсім не до розгляду інших пунктів порядку денного. Нардепи не встигли обговорити навіть ті закони, які значаться у розкладі засідань як «невідкладні». А серед цих документів, між іншим, трапляються дуже цікаві випадки. Скажімо, поданий Президентом до ВР законопроект «Про мітинги, збори, походи і демонстрації». У разі його схвалення опозиція може надовго розпрощатися з надією висловити своє «фе» на якомусь мітингу, пікетуванні чи навіть «круглому столі». Принаймні саме до такого висновку після уважного прочитання президентського проекту прийшли в інституті «Республіка», директором якого є співкоординатор відомої акції «Україна без Кучми» Володимир Чемерис.

Після того як провладні сили офіційно висунули в «єдині кандидати» на президентську посаду Віктора Януковича, чутки про деталі його кримінального минулого почали поширюватися ще активніше, ніж раніше. Ще б пак, адже отримати президента з двома ходками «на зону» – це для країни, яка хай навіть суто декларативно прямує в Європу, солідний мінус. Щоправда, дехто, навпаки, наголошує на тому, що людина, яка після такого «некрасивого» досвіду зуміла вибитися на саму верхівку, зуміє і державу «поставити на ноги». А деякі донецькі парламентарії стверджують: той, хто виріс під териконами та ще й напівсиротою, майже напевне мав опинитися в місцях позбавлення волі, тож той факт, що після цього Янукович зумів не лише виборсатися з кримінального середовища, а й здобути вищу освіту, вийти «в люди» тощо, свідчить лише про його неабиякі вольові й розумові якості. Словом, куди там усіляким «чистеньким» «білим комірцям» до «простого донбаського хлопця, який зробив себе сам».