Повний, глибокий і безмежний абсурд (щоб не сказати — маразм). Це єдина оцінка, яку будь-яка нормальна людина може дати історії, що її роздули українські ЗМІ довкола чи не найскромнішого за рейтингом кандидата в російські президенти. Щоправда, спершу роздруківки з телефонних розмов, які нібито розкривали таємницю київських походеньок Івана Рибкіна, друга ворожого Кремлю бізнесмена Бориса Березовського, спливли-таки в російській пресі. Проте, судячи із захвату, з яким центральні телеканали й певні друковані видання України щонайменше упродовж тижня роздмухували цю історію, вона явно увійшла в усі «темники» як тема «дуже важлива й актуальна». Що наводить на думку: весь «рибкінський» скандал виник не випадково і не без допомоги тих, кому вкрай потрібно бодай якось дискредитувати найреальнішого переможця виборів-2004 Віктора Ющенка. Принаймні підприємець Давид Жванія, який пройшов до Верховної Ради за списком блоку «Наша Україна», переконаний: історія з Рибкіним — це спецоперація, організована Віктором Медведчуком, і проведена вона була за допомогою СБУ і ФСБ. Про це не надто охочий до інтерв'ю Давид Важаєвич, якого зробили одним із головних фігурантів цього скандалу, розповів редакторові інтернет-виданню «Українська правда» Сергію Лещенку.

Увесь позавчорашній мітинг лідери опозиції провели, тримаючи один одного під руки: посередині Юлія Тимошенко, а по обидва боки — Віктор Ющенко та Олександр Мороз. Картинка була дуже ідилічною, тому з 5-тисячного натовпу після фраз на кшталт «Трійка буде разом!» раз по раз лунали радіснi вигуки. На жаль, у політиці, як і в житті, бажане не завжди є дійсним, а за реальність і реалізм доводиться боротися. У своєму виступі Віктор Ющенко зазначив, що в його блоку є повне розуміння з Блоком Тимошенко в питанні підписання маніфесту про дії опозиції на найближче політичне майбутнє. У взаєминах із соціалістами такого порозуміння наразі немає. Передусім тому, що Соцпартія підтримує політреформу, котру засудили не тільки Ющенко та Тимошенко, а й «рядові» учасники мітингу. Тому акцію опозиції Мороз, на відміну від емоційно «запалених» Ющенка і Тимошенко, залишав із похмурим чолом.
Про те, чому, власне, між трійкою нема «повного порозуміння», кореспондент «УМ» намагався дізнатися в Олександра Мороза, поки той прямував від пам'ятника Шевченку до авто.

На недільних парламентських виборах у Греції консерватори з «Нової демократії» набрали 45,4 відсотка голосів виборців і перемогли правлячу Соціалістичну партію ПАСОК прем'єр-міністра Жоржа Папандреу, яка отримала підтримку 40,6 відсотка голосів виборців. Третє місце з 5,9 відсотками голосів посіла Грецька комуністична партія. Такі офіційні результати виборів подало МЗС Греції. Грецьке виборче законодавство побудоване таким чином, що партія-переможиця здобуває переваги над переможеною при розподілі кількості парламентських мандатів, завдяки чому «Нова демократія» здобула абсолютну більшість місць (170 із 300) у Вулі — однопалатному парламенті Греції. Таким чином, грецькі консерватори на чолі з Костасом Караманлісом після більш ніж 20 років перебування в опозиції знову повертаються до влади.

П’ятничне голосування за перше читання закону про вибори народних депутатів (262 голоси «за», «проти» — лише 7; частина мажоритарників-більшовиків, «Наша Україна» і БЮТі висловили протест, витягнувши картки) — це лише прелюдія. До великої і трагічної вистави під назвою «вибори по-українськи». Дехто вважає рішення депутатів перемогою сил, які прагнуть прозорості політичних процесів, і виборів зокрема. Інші радіють, що усунуто перший небезпечний камінчик з-під колеса політичної реформи ім. Кучми. Треті полізли рукою у слоїк із доларами і, озираючись, перераховують — чи вистачить їх, щоб потрапити до Верховної Ради за умови зниження виборчого «порога» до 3 відсотків.

П'ятниця у Верховній Раді — «мертвий» день. Зазвичай під кінець ранкового засідання (вечірнього в останній будній день тижня просто не передбачено) у залі залишаються тільки ті депутати, які прагнуть виступити в розділі «Різне» з 13-ї до 14-ї години. А виступивши, одразу з трибуни йдуть до виходу, так що під кінець, як у «Прощальній симфонії» Гайдна, залишається «одна скрипочка» плюс головуючий. Учора все було не так. Щойно розпочавши засідання, парламентарії постановили йти до кінця, тобто працювати доти, доки не будуть розглянуті всі до одного законопроекти про вибори народних депутатів. За те, щоб внести в порядок денний розгляд цього питання, проголосували 254 нардепи, а за те, щоб усупереч регламенту того ж дня його й проголосувати, — 257. На зелені кнопки не тиснули тільки фракції «Нашої України» та БЮТі.

Коли одразу після реєстрації (до речі, нинішня сесія відзначається просто рекордною кількістю вставлених у систему «Рада» карток — скажімо, вчора на табло «висвітилися» 442 народних депутати, та й в інші дні на ранковому засіданні це число рідко падає менше 430) спікер оголосив про вимогу двох фракцій оголосити перерву, декого з присутніх журналістів нервово пересмикнуло. Бо спогади про нескінченний марафон перерв, який тривав наприкінці минулого року при розгляді проектів змін до Конституції, ще надто яскраві. Але все обійшлося — через 30 хвилин парламентарії знову зібралися у залі і взялися до роботи. І хоча перерву «Наша Україна» та Блок Тимошенко брали явно для того, щоб порадитися про спільні дії при розгляді законів про пропорційні вибори, «наш» Микола Томенко, якому доручили виступати з інформацією про те, чим займалися опозиційні депутати на перерві, натомість зачитав заяву одразу від трьох фракцій («НУ», БЮТі та СПУ) з протестом проти тиску влади на ЗМІ.

Володимир Яворівський, Анатолій Погрібний, Дмитро Павличко, Михайло Косів зібрали в середу в УНІАН прес-конференцію, щоб, за їхніми словами, прорвати інформаційну блокаду навколо ІV позачергового надзвичайного з'їзду НСПУ, який відбувся 27 лютого в Києві і підтвердив повноваження голови Спілки письменників Володимира Яворівського. Справді, подія ,не тільки важлива, а й скандальна, парадоксальним чином «не зацікавила» більшість українських медіа — ні телеканали, ні газети, ні радіо навіть не обмовилися про факт проведення з'їзду. Це, як мінімум, не професійно, а як максимум — приховування інформації від громадян своєї країни. Як зізнався мені колега з однієї загальнополітичної газети, якого редакція відрядила написати інформаційний — мінімум емоцій — матеріал, у номер його не поставили — Адміністрація не веліла й словом згадувати про письменницький бунт проти влади. А раз у ЗМІ нічого не було, особливо в теленовинах, то й події, вважай, теж не було.

Кінець невизначеностi. Сенатор Джон Керрі позавчора, у так званий супервівторок, коли попередні вибори кандидата в президенти США від Демократичної партії відбувалися відразу в десяти штатах, переміг у дев'яти з них. Його головному конкуренту — Джону Едвардсу — залишається лише зійти з дистанції. Таким чином, Керрі стає єдиним кандидатом від демократів, який на президентських виборах у листопаді цього року намагатиметься перемогти республіканця Джорджа Буша.

Заради того, щоб пошвидше провести конституційну реформу, «більшовики» з комуністами, а тепер уже й соціалістами готові на все. Зокрема й на те, щоб обмежити свої ж власні права й забрати у профільних парламентських комітетів право розглядати законопроекти про вибори за партійними списками. Учора Верховна Рада, попри протести «Нашої України» та БЮТi, ухвалила-таки постанову, якою доручила доробити законопроекти про вибори народних депутатів на пропорційній основі, вибори в органи місцевого самоврядування та вибори Президента України Тимчасовій комісії ВР з питань конституційної реформи.

Події навколо зірваного в Донецьку наприкінці жовтня минулого року з'їзду «Нашої України» самі мешканці краю розцінюють по-різному. Одні вважають, що влада тоді продемонструвала свою силу. Інші — слабкість. Ще інші — дурість. А ось гості області, яким теж доводиться ближче знайомитися з методами роботи місцевих керівників, все частіше зізнаються, що у психологічному плані вони почуваються так, ніби побували не в одній з областей держави, а в... Північній Кореї. Тому поле діяльності тут для опозиції навіть не широке, а широченне, а роботи взагалі — непочатий край. Хоча ні, таки вже початий. А ось як саме і за яких умов вдається це робити, розповідає керівник донецького регіонального штабу «Нашої України» та обласної організації «За Україну! За Ющенка!» Павло ЖОВНІРЕНКО.