У Верховній Раді вчора на одного бандита стало більше. Тільки не подумайте, боронь Боже, що йдеться про одеського обранця Антона Кіссе, який саме вчора прийняв присягу! Адже, на відміну від декого з народних депутатів, які заслужили в народу саме таке «ласкаве» прізвисько, ім'я вищезгаданого бандюги так і залишилося невідомим. Зате йому, знову ж таки, на відміну від деяких колег по бандитському «званню», можна було безкарно затопити в пику, не ризикуючи нарватися на помсту бритоголових «хлопчиків» з особистої охорони. Щоправда, ніхто цією можливістю так і не скористався — з остраху розбити несимпатичного суб'єкта на друзки. Адже пам'ятник «Невідомому бандитові», якого розмістили в кулуарах опозиційні депутати, виліплений зі звичайної глини.

Перед виборами уряд вирішив різко «ощасливити» тих, кого сам же перед тим обібрав і обділив. Спершу звідкілясь раптом узялися доти «непомічені» мільярди гривень для державного бюджету, а потім Кабмін розродився законом, який скасовує введену все тим же Кабміном норму про скасування податкових пільг для книговидавців та друкованої преси. Причому позиція урядовців у цьому плані однозначна: як у першому, так і в другому випадку наполегливі заяви, скарги, вимоги опозиції вивести з тіні кошти, які могли б піти на соціальні виплати, та припинити дискримінаційну політику щодо видавців, жодної ролі не відіграли. І це незважаючи на те, що ухвалений позавчора Верховною Радою урядовий Закон «Про внесення змін у державний бюджет на 2004 рік», яким скасовуються попередні норми про оподаткування преси та книговидання, дослівно «передраний» з аналогічного документа, внесеного на розгляд парламенту «нашоукраїнцями».

Період бурхливого партійного будівництва в Україні закінчився (чи призупинився?) досить давно. Принаймні протягом останнього року новини з «партійного фронту» стосуються здебільшого перейменування, а то й узагалі ліквідації політичних сил, але аж ніяк не їх народження. Тому інформація про появу на політичній карті держави нової, більше того, досить солідної партії не могла пройти непоміченою. Тим більше що очолив новонароджене дитя міністр транспорту Георгій Кірпа, ім'я якого свого часу називали в переліку «темних конячок», здатних піти на президентські вибори в ролi наступника Леоніда Кучми.

Невдоволення Президента економічною політикою уряду вчора нарешті вилилося в конкретні результати: першою жертвою гарантового гніву став один із найпомітніших фігурантів «касетного скандалу», ім'я якого викликає асоціації насамперед із загонами «орлів бойових», котрі нібито «прибирали» неугодних владі або занадто розумних політиків, журналістів, бізнесменів тощо. Відтепер до переліку посад колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка додасться ще один префікс «екс» — в останній день робочого тижня Леонід Кучма підписав указ про відставку Юрія Федоровича з посади голови Державної податкової адміністрації.

Тупцюючи на роздоріжжі між Європою та російсько-азійським напрямком, за більшістю показників Україна дедалі більше збочує на східний шлях. І одним із доказів на користь цього твердження є ставлення держави та суспільства до жінок, які в нас таки зазнають неабиякої дискримінації. У цьому переконалися учасники організованих Комітетом ВР з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин парламентських слухань на тему «Становище жінок в Україні: реалії та перспективи», які позавчора відбулися у Верховній Раді.

Вінниччина — регіон проблемний, «неправильний». По-перше, несвідомі виборці активно симпатизують опозиції: на минулих парламентських виборах блок «Наша Україна» здобув у області майже 30 відсотків голосів, Соцпартія — 21,26; БЮТі — 13,47, а КПУ — майже 12, тоді як провладний «За єдину Україну!» — всього лише 6,28 відсотка, до того ж четверо з восьми вінницьких «одномандатників» у Верховній Раді одразу приєдналися до фракції «НУ» (згодом, щоправда, Володимир Майстришин з неї вийшов), і як не старалися місцеві й «центральні» можновладці відвоювати в опозиціонерів бодай 18-й округ, де скасували перемогу соціалістки Світлани Мельник, зрештою він усе одно дістався опонентам влади — на довиборах до парламенту був обраний «наш українець» Микола Одайник. Але офіційною причиною невдоволення Прем'єр-міністра, який учора ощасливив Вінницьку область своїм візитом, природно, стала не любов місцевих мешканців до ющенків-тимошенкiв, а суто об'єктивні проколи в діяльності обласного керівництва. Саме тому до регіону Віктор Янукович прибув не з порожніми руками, а з «подарунком» у вигляді президентського указу про призначення нового «губернатора».

«Може, його вже давно «прибрали»? — Та ні, мабуть, десь переховується, аби не повторити долю Гонгадзе. — А що, як йому просто соромно, що зрадив честь мундира, от і сховався?». Це лише кілька з численних припущень, які висловлювали журналісти «УМ» та наші колеги ще кілька днів тому, згадуючи про героя вже трохи призабутого скандалу на тлі політреформаторсько-бюджетно-передвиборчої лихоманки в українському політикумі. Про долю генерал-майора Валерія Кравченка, який прославився на початку цього року завдяки гучним заявам про те, що українські спецслужби отримують вказівки стежити за опозиційними політиками під час їхнього перебування за кордоном, нас іноді запитують і читачі. Справді, якщо, скажімо, від майора Мельниченка, котрий отримав політичний притулок у США, з-за океану періодично надходять «привіти» Кучмі й Ко, то про Кравченка нічого не чути відтоді, як «нашоукраїнський» парламентарій Микола Томенко привіз із Німеччини надані ним докази есбеушного стеження за політичними діячами.

«Бідний Вітя» — так дотепники з народу охрестили сльозоточиве «кіно» про нібито несправедливі судимості юного Віктора Януковича, яке протягом кількох днів наполегливо крутили всі центральні телеканали держави. Творчість Прем'єрових іміджмейкерів знайшла свого глядача — розповідь про нещасливу юність донбаського хлопчини хоч-не-хоч переглянув кожен, хто цікавиться телевізійними новинами. Команда потенційного «єдиного кандидата» старалася недарма — про те, що в одного з найголовніших претендентів на президентство кримінальне минуле, тепер відомо навіть якомусь украй аполітичному дідові з найглухішого села. Але ефект кампанії з «відмивання» гріхів Януковичевої молодості вийшов трохи інакший, ніж на це сподівалися її ідейні натхненники (якщо вони, звісно, не «заслані козачки»). Як свідчать дані соціологічного опитування Центру імені Разумкова, проведеного на замовлення тижневика «Дзеркало тижня», принаймні в Києві після «рекламної кампанії» судимостей В. Я. ставлення до нього тільки погіршилось.

Деяким політичним силам без провокацій жити нудно й нецікаво. Звісно, незабаром вибори, де фахівці з брудних технологій, ціла армія яких уже, вочевидь, готується до президентської кампанії під пильним оком кураторів з Банкової, зможуть розійтися на повну котушку. Але на те вони й фахівці, щоб розпочати підготовку до гарячої пори зарання, аби встигнути «набити руку». Одним із чергових етапів їхньої «розминки», судячи з усього, став рімейк історії з подвійним громадянством «нашого українця» Євгена Червоненка.

Народному депутатові й за сумісництвом міністрові Кабінету Міністрів Анатолію Толстоухову доведеться ще трохи помучитися, роздираючись між двома стільцями: учора його парламентські колеги відмовилися забрати у «народного демократа» депутатський мандат. І це при тому, що спікер ставив відповідний проект постанови на голосування тричі — одного разу до заповітних 226 не вистачило всього двох голосів.