— Вікторе Сергійовичу, у Криму вас знали як активіста СДПУ(о), а зараз ви — палкий прихильник «Нашої України». Як так сталося?
— Справді, я був досить активним членом Соціал-демократичної партії (об'єднаної), навіть створив з нуля й очолив у своєму селищі Гвардійському партійний осередок. У нас було понад 1 700 членів цієї партії, у той час як організація Сімферопольського району, якій ми підпорядковувалися, мала загалом 2 400 партійців. Я навіть балотувався до Верховної Ради України від СДПУ(о) в 10-му виборчому окрузі — мене висунули на з'їзді голови Бахчисарайського, Сімферопольського та Сакського районів.

«Висунення Януковича як єдиного кандидата (від більшості) у президенти не було, це була тільки думка. Основне рішення — за партійними з’їздами, а вони, я думаю, підтримають Януковича», — сказав Президент Леонід Кучма на вчорашній прес-конференції. На запитання журналістів, чи, на думку Президента, не вплине кримінальне минуле на результати передвиборчого забігу нинішнього Прем’єра, Л. Д. здивувався: «Мені дивно, коли звертають увагу на таке питання... За часів СРСР його ніколи б не прийняли в партію, не призначили б генеральним директором великого підприємства, якби це було (очевидно, Президент мав на увазі серйозність злочину, за який Віктор Янукович відбував тюремне покарання) щось серйозне». Президент нагадав, що КПК (Комітет партійного контролю) розглядав справу Януковича і «серйозних гріхів» у його «зонівському» минулому не знайшов. А КПК, врахуйте, очолював товариш Пельше, суворий чоловік, аргументував Президент (Арвід Пельше, нагадаємо, з 1918 року починав свою кар’єру як чекіст, з 1966-го — член Політбюро ЦК КПРС — сувора і негуманна біографія). Схоже, що Кучма, як і Комітет партійного контролю, теж не зважає на підозріле минуле кандидата у президенти України.

«Провал конституційної реформи — це не перемога опозиції, це стратегічна поразка для всієї країни». Так вважає лідер партії «Трудова Україна» Сергій Тигіпко, про що й повідомив учора на 6-му з'їзді «ТУ» своїм однопартійцям. Головний «трудовик» і банкір України переконаний, що поки державна політика залежить «від однієї людини, будь-які позитивні перетворення в державі неможливі». «Трудова Україна», зокрема, виступає і за проведення політичної реформи, і за перетворення нашої країни в парламентсько-президентську державу. І вважає, що без реформування політичної системи діла не буде, а тому хочеш не хочеш, до цього питання рано чи пізно таки доведеться повернутися. На думку Тигіпка, повторно за проект змін до Конституції парламент голосуватиме вже на початку наступного року.

Після 1 травня Україна буде політично відділеною від решти Європи — завісою, яка не стане, звісно, такою щільною і страшною, як «залізна завіса» епохи «холодної війни», але все-таки відчуватиметься. Тому й назвали цю нову лінію поділу(лінію умовного поділу, як делікатно називають його політики з-за обох боків «бар'єра») «ситцевою завісою». Певний ефект присутності і певні відчуття співпричетності до Великої Європи в нас зберігатимуться, але ситцева фіранка суттєво заважатиме, це буде наче поцілунок через хусточку, така собі поєднаність «понарошку».
Напередодні нової хвилі розширення Євросоюзу «УМ» попросила надзвичайних та повноважних послів в Україні тих держав «нової десятки», які, на наш погляд, найтісніше співпрацюють з Україною, відповісти на питання, пов'язані з розширенням ЄС та його впливом на подальші стосунки цих держав із нашою.
1. Після входження вашої країни в Європейський Союз якими ви бачите проблемні точки у взаємовідносинах з Україною? Як вплине вступ вашої країни до ЄС на економічні стосунки наших двох держав?
2. Під час переговорів про майбутнє членство вашої держави в ЄС якими були найважчі питання, що потребували узгодження з Брюсселем?
3. За яких умов і коли ваша країна може приєднатися до Шенгенської зони та до зони євро?
4. Чи вважаєте ви, що вступ вашої держави до ЄС був безальтернативним і чому?

Попри те, що з того драматичного дня, коли Мукачів намагався вдруге протягом річного відрізку часу обрати собі мера, минуло вже десять днів, «мукачівська справа» не сходить зі стрічок інформаційних агенцій та шпальт опозиційної преси. Нещодавно з «гарячої точки» Закарпаття повернулася робоча група Верховної Ради, яка констатувала: найголовнішим порушенням виборчого процесу була фальсифікація волевиявлення громадян. Як стверджує один із членів групи, голова парламентського Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Анатолій Матвієнко (фракція БЮТі), «фальсифікацію виборів мукачівського міського голови було забезпечено підміною протоколів у часовому проміжку приблизно з 22-ї години 18 квітня до 2-ї 19 квітня». Як розповів Матвієнко у своєму повідомленні для журналістів, «підтасовка» відбувалась на шляху з дільничних комісій до тервиборчкому. Фальсифікованими, за інформацією Анатолія Сергійовича, виявилися результати з 12 виборчих дільниць.

Комісія з журналістської етики, організація, яка, як нагадав її голова Володимир Мостовий, зародилася із надр корпоративної акції 2001-го року «Журналісти — за чесні вибори», збиралася у суботу на свій з'їзд. Фахова зустріч не випадково відбулася саме зараз, коли у всіх на слуху висунення майбутніх кандидатів у Президенти. «Захід нам дає зрозуміти, що поки держава не візьметься за послідовне впровадження норм демократії, зокрема свободи слова і дотримання прав журналістів, говорити про реальне приєднання України до Євросоюзу не доводиться. Чи не головним «лакмусовим папірцем» у цих процесах мають стати чесність і прозорість виборів наступного Президента країни», — каже пан Мостовий, головний редактор громадсько-політичного тижневика «Дзеркало тижня». За його словами, «ми є свідками того, як певні владні сили готуються перетворити суспільство на загальнонаціональний Мукачівський виборчий округ». «За таких умов значення об'єктивного, етичного висвітлення перебігу виборчої кампанії важко переоцінити», — відзначив він.

Через півроку народ України обиратиме свого Президента. Це формально, а по суті — обиратиме шлях розвитку суспільства і держави, як мінімум, на наступне десятиріччя. Якою ти хочеш бачити Україну, своє власне життя в ній, свою журналістську професію? Задумайся над цими словами, бо без тебе справжні вибори насправді не відбудуться. Голос кожного виборця у державі, яка прямує до демократії, — це цінність, особлива цінність — якщо його віддають на підтримку кандидата свідомо і вільно. Без твоєї участі неможливо забезпечити громадянам України їх право обирати главу держави: жоден з кандидатів не спроможний зустрітися з 36 мільйонами виборців; жоден iз кандидатів без твоєї участі не може доносити до людей свою правду, так само, як і свою брехню.

В Індії з 20 квiтня розпочалися найдовші в світі парламентські вибори. 659 млн. виборців цієї країни з населенням 1,02 мільярда впродовж трьох тижнів мають обрати 552 депутатів Лок Сабха (Народної палати) — нижньої палати індійського парламенту. Вибори в 35 штатах та союзних територіях Індії відбуваються поетапно, в чотири тури — 20 та 26 квітня і 5 та 10 травня. Підсумки у всіх турах будуть оголошені одночасно 13 травня. Очікують, що вже за два дні потому на підставі результатів виборів буде створено новий уряд.

У неділю в Австрії відбулися парламентські вибори. За найвищу державну посаду на батьківщині вальсів та найкращої в світі кави змагалися міністр закордонних справ, 55-річна Беніта Ферреро-Вальднер з правлячої Австрійської народної партії та висуванець опозиційних соціал-демократів, колишній голова Національної Ради (нижньої палати парламенту), 65-річний Хайнц Фішер. Теперішній голова держави Томас Клестіль закінчує свою другу шестирічну каденцію і не має права обиратися втретє. Хоча президент в Австрії обирається шляхом всенародного голосування, але він має обмежені, швидше церемоніальні повноваження. Та все ж цього разу перед шістьма мільйонами виборців країни вимальовувалася виразна виборча інтрига. У разі перемоги Ферреро-Вальднер уперше в історії Австрії президентом стала б жінка, бо останньою представницею прекрасної статі, яка правила Австрією (Австро-Угорщиною), була імператриця Марія Терезія. У разі перемоги Фішера вперше за останні 18 років у президентське крісло сів би представник лівої опозиційної партії.

«Наразі слід збагнути, який досвід ми мали і що втратили», — зазначив минулої п'ятниці на урочистостях з нагоди 45-річчя Національної спілки журналістів України голова НСЖУ Ігор Лубченко. Отже, що ми мали? Досвід, гідний наслідування наступними поколіннями журналістів, зазначив Лубченко. Навіть попри тоталітарне минуле нашої країни, що слугувало тим суспільно-політичним тлом, на якому створювалась спілка. «То був час «відлиги», і хоча у доповідях на з'їзді, виступах делегатів не бракувало дифірамбів на адресу правлячої і єдиної на той час партії, все ж основним лейтмотивом були питання творчості, відповідальності майстрів пера і мікрофона за написане і мовлене слово, ролі журналістів у суспільстві», — сказав він.