У грудні минулого року пішов на пенсію після десяти років перебування на посаді прем'єр-міністра Канади один з найбільш досвідчених та шанованих політиків цієї країни Жан Кретьєн. За роки його правління Канада заявила про себе як цілком самостійна у внутрішній та зовнішній політиці та незалежна від свого великого південного сусіда країна. Новим главою уряду став 65-річний Пол Мартін, який в уряді Кретьєна мав портфель міністра фінансів, представник тієї ж правлячої Ліберальної партії. Місцеві аналітики відразу ж заговорили, що після десяти років політичної стабільності на країну очікують зміни, оскільки Мартін має консервативніші погляди, ніж його попередник. Очікували, що Канада передусім піде на зближення зі Сполученими Штатами, відносини з якими стали холодними, як канадські зими, після відмови Кретьєна відправити канадські війська до Іраку та його загальне критичне ставлення до цієї військової операції.

Служба спеціальних розслідувань (СTT) Литви провела позавчора обшуки в штаб-квартирах політичних партій, які підтримують колишнього президента Литви Валдаса Адамкуса. Агенти спецслужби «завітали в гості» до соціал-демократів, соціал-лібералів, ліберальних центристів і вчора мали провести обшук у штаб-квартирі консерваторів. Їх передусім цікавила фінансова документація партій за 2001—2003 роки, коли Адамкус перебував при владі. СTT має повноваження поліції, і її головним завданням є боротьба з корупцією. Пікантність і драматичність ситуації полягає в тому, що обшуки було здійснено за кілька днів до другого туру президентських виборів, на яких Адамкус має всі шанси на перемогу. Найближчої неділі його суперницею буде Казимера Прунскєнє, колишній прем'єр-міністр Литви.

У Верховній Раді вчора на одного бандита стало більше. Тільки не подумайте, боронь Боже, що йдеться про одеського обранця Антона Кіссе, який саме вчора прийняв присягу! Адже, на відміну від декого з народних депутатів, які заслужили в народу саме таке «ласкаве» прізвисько, ім'я вищезгаданого бандюги так і залишилося невідомим. Зате йому, знову ж таки, на відміну від деяких колег по бандитському «званню», можна було безкарно затопити в пику, не ризикуючи нарватися на помсту бритоголових «хлопчиків» з особистої охорони. Щоправда, ніхто цією можливістю так і не скористався — з остраху розбити несимпатичного суб'єкта на друзки. Адже пам'ятник «Невідомому бандитові», якого розмістили в кулуарах опозиційні депутати, виліплений зі звичайної глини.

До родинних династій у Верховній Раді нам не звикати. Але племінника, котрий успадкував від рідного дядька спочатку місце керівника «козирного» державного підприємства-монополіста, а потім і депутатське крісло, у парламенті ще, здається, не було. Цю «кричущу несправедливість» усунули позавчорашні довибори народного депутата України замість померлого в окрузі №151 на Полтавщині, де переміг 34-річний племінник покійного нардепа Івана Четверікова, голова правління ВАТ «Полтавагаз» і провідник обласного відділення Партії регіонів Олексій Лелюк.

Цінова лихоманка на ринку нафтопродуктів цього разу виявилася не сезонною, а, швидше, системною хворобою. Тривожні сигнали почали надходити набагато раніше. Тоді у передчутті нової кризи, ще на початку лютого, уряд утворив міжвідомчу комісію, яка мала контролювати ціноутворення — надто вже яскраво запам'яталось усім, якою ціною вдалося стабілізувати зерновий ринок. Так от, хоча комісію утворили нібито своєчасно, це не завадило ціновому маховику розкрутитися до загрозливих масштабів, аж поки хвороба не захопила державні фінанси (досить згадати скандальну ситуацію навколо відшкодування ПДВ). Період від березня до сьогодні, — це, власне, хронологія судомних потуг уряду з метою стабілізувати й упорядкувати ринки.
Рік розпочався обвалом системи ціноутворення у кількох секторах економіки. Першою, як і годиться, стала на диби вугільна галузь — вона завжди була призвідником системних криз у вітчизняній економіці. Тоді в усьому звинуватили міністра палива та енергетики Сергія Єрмілова — стан у вугільній галузі послужив офіційною причиною для його звільнення з посади. Хоча насправді цей міністр постраждав через те, що надто наблизився до святая святих розрахунків вищої урядової еліти з російськими партнерами — постачальниками нафтопродуктів. Потім захвилювалися споживачі металу, насамперед підприємства залізничного транспорту і будівельники. У відповідь уряд натиснув на бунтівників, скориставшись важелями Антимонопольного комітету, й у добровільно-примусовому порядку уклав меморандум із підприємствами гірничо-збагачувального комплексу.

Відтермінувавши розгляд дражливого політичного питання про внесення змін до основної Конституції, на цьому тижні більшість депутатів підтримали зміни до іншої Конституції — земельної. Позавчора 304 голосами парламентарії проголосували за законопроект № 3372 «Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо термінів переоформлення земельних ділянок)», яким, усупереч побажанням Кабінету Міністрів, Держкомзему та Адміністрації Президента, таки продовжили мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення на два роки — до 1 січня 2007-го. Зміни підтримала конституційна більшість, що теоретично дозволяє подолати вето Президента. Характерно, що при розгляді питання Рада продемонструвала неабияку одностайність — проти висловилися лише двоє депутатів із 435 зареєстрованих у залі.
Чи стане депутатське рішення реальністю, тепер повністю залежить від Леоніда Кучми, який може підписати закон, а може, заветувавши, завернути його назад, у парламент. До речі, зміни стосуються не лише мораторію. Одночасно Верховна Рада до 1 січня 2015 року продовжила можливість для громадян і юридичних осіб оформляти право власності на землі сільгосппризначення площею до 100 га; до 1 січня 2010 року — право переоформляти у встановленому порядку право власності чи право оренди на земельні ділянки, що перебувають у користуванні; до 1 січня 2007 — заборону на внесення права на земельну частку (пай) у статутні фонди господарчих товариств. Як вдалося об'єднати різношерстий депутатський корпус навколо непростого земельного питання — про це (і не тільки про це) наша розмова із головою Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики і земельних відносин Іваном Томичем.

На цьогорічних президентських виборах понад третина населення України (36%) готовa підтримати кандидата від опозиційних сил, і лише 14% — кандидата від влади. Як передає УНІАН, такі дані останнього всеукраїнського опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» і Центром «Соціс» 27 травня — 4 червня, були оприлюднені вчора на «круглому столі» у Києві.

Моя тітка любить казати: «Хто вибирає три дні, той вибере злидні». Не варто, тобто, спокушати долю надмірно довгими ваганнями. Міністр МВС Микола Білоконь довго не вибирав, у нього слова «три дні» породжують інший асоціативний ряд. Йдеться про те, що саме стільки міністр збирається пити (в сенсі — святкувати) в разі, якщо на президентських виборах переможе Віктор Янукович. Дослівно це прозвучало так: «Нам кажуть, що міліція повинна бути поза політикою. А я так скажу: ми орган влади, озброєний орган влади. Із самого цього визначення уже випливає, що ми повинні владу підтримувати... А переможемо на виборах у першому турі — три дні пити будемо», — заявив свого часу Білоконь підлеглим на нараді в Донецьку.

На питання журналістів відповідає віце-спікер ВР АРК, заступник голів Меджлісу кримськотатарського народу та Кримського відділення ВО «За Україну! За Ющенка!».

Посада голови Бюджетного комітету у Верховній Раді котирувалася завжди. А напередодні, ймовірно, найважливіших в історії України виборів можливість контролювати розподіл коштів з держбюджету набуває особливої ваги. Бо спокуса «запустити» державні кошти у виборчий фонд кандидата від влади занадто велика, а небажання «світити» цей процес перед потенційними виборцями — ще більше. Особливо тоді, коли політичні опоненти з «Нашої України» вже «спіймали за руку» уряд, який «роздерибанив» близько 10 мільярдів «тіньових» гривень. Не дивно, що в таких умовах до Петра Порошенка, якому випало щастя (або нещастя, з огляду на той шалений тиск, якого зазнає іменитий підприємець після переходу в опозицію) очолювати «найдорожчий» парламентський комітет, прикута особлива увага. Тим паче що в разі перемоги на виборах Віктора Ющенка Петру Олексійовичу, який у 2002-му очолював виборчий штаб «Нашої України», пророчать вельми солідну посаду в Кабінеті Міністрів. Щоправда, сам Порошенко від кар'єрної зацікавленості у результатах «великих перегонів»-2004 відхрещується і запевняє, що готовий пожертвувати всім заради того, щоб його діти жили у заможній, розвиненій і демократичній державі.