Який «гордий край був і залишається символом дружби, миру, злагоди та поваги до людей»? Так-так, ідеться саме про Донеччину, досить промовистою характеристикою якої й підсумовується звернення до мешканців Донецької області, прийняте на сесії облради минулого тижня. За двадцять днів, що минули від «Акції 31.10», депутати обласної ради, звісно, мали нагоду ретельно вивчити події того дня. І, мабуть, вони це зробили, бо одностайно проголосували за текст звернення, де словесно трохи присоромили і навіть пошпетили своїх опонентів.

Старезна тополя, загородивши собою проїжджу частину в провулку Козачому у Ворошиловському районі, призупинила тут рух транспорту аж на п'ять годин. Причому насамперед спинився вантажний автомобіль «МАЗ», на який і впало важке дерево.

Ситуація із продовольчим зерном на Донеччині дуже стимулює створення нових робочих місць. По-перше, місцевим телерадіокомпаніям час подбати про окремих дикторів, які після прогнозу погоди повідомлятимуть ще й нові ціни хліба на завтра. А по-друге, дужих тілоохоронців варто виставляти біля кожного продавця хлібобулочної продукції, які змушені вислуховувати коментарі бездарних дій урядовців на свою адресу. Тим більше що хліб знову подорожчав.

Підземний завод шампанських вин у Артемівську практикує влаштування на своїх унікальних виробничих територіях різноманітних екскурсій. А в недалекому майбутньому, не виключено, тут зніматимуть кіно. Принаймні з такою пропозицією має намір звернутися до керівників підприємства французький кінорежисер Клод Лелюш.

Тепер уже ніхто не сумнівається, що в ногу з часом намагаються плентатися й безнадійні п'яндилиги, які з усіх сил прагнуть надати стадіям сп'яніння нового й актуального забарвлення. Адже нині допитися до традиційних чортиків є безнадійним пережитком і навіть анахронiзмом. Зовсім інша річ — після чергової чарки уздріти перед собою вибуховий пристрій і потім дуже голосно нахвалятися здійснити терористичний акт. Саме до такої стадії зумів нажлуктитися, приміром, 55-річний мешканець Макіївки, який кілька годин тримав у напрузі спеціалістів міськгазу, міліцію, пожежників та сусідів по багатоповерховому будинку.

80 років тому на Донеччині з'явився друком перший номер літературного журналу, що останні чотири десятиліття виходить під назвою «Донбас».
На ще дивом уцілілі у нинішніх ринкових джунглях «товсті» літературні журнали сьогодні здебільшого дивляться, ніби на рештки викопних мамонтів. А на регіональному рівні — й поготів. Приміром, коли редактор журналу «Донбас» із черговим клопотанням про допомогу звернувся в черговий столичний кабінет, його господар навіть не приховував здивування : «Як?! Хіба він ще виходить?..»
Нинішньої осені часопис донецьких письменників «Донбас» скромно відзначає солідну круглу дату, адже його перший номер під тодішньою колоритною назвою «Забой» з'явився у світ якраз 80 років тому. І, приймаючи вітання, головний редактор Віктор Логачов погодився розповісти «УМ» дещо про минуле й сьогодення журналу.

Під час візиту до Донецька надзвичайний і повноважний посол Республіки Білорусь в Україні Валентин Величко звернув увагу на стабільну економічну співпрацю з донеччанами. Приміром, до 70 відсотків білоруського машинобудування працює завдяки українському металу, серед якого немало саме донецького. А у недалекому майбутньому Донеччина не тільки експортуватиме сировину, а й налагодить складання білоруських автобусів МАЗ, що непогано зарекомендували себе на міських маршрутах.

Боротьба з телефонними «жартівниками», які анонімно повідомляють про вибухівку в тому чи іншому приміщенні, ведеться з перемінним успіхом, однак до конкретної відповідальності «терористів» досі здебільшого не доходить. Точніше, не доходило раніше, оскільки нещодавно в Маріуполі таки відбувся відповідний судовий процес і покарав одного з мешканців міста позбавленням волі.

Недавнє нічне пограбування у Краматорську одного з поштових відділень якийсь час супроводжувалося низкою припущень та версій. Було схоже, що сюди навідалися особи, які неабияк переймаються... пранням — з пошти поцупили весь запас прального порошку та мийних засобів, що ними тепер торгують поряд iз конвертами, листівками й марками. А викрити зловмисників вдалося взагалі за досить курйозних обставин.

Сумнівна традиція, згідно з якою нещасні випадки у вугільному підземеллі трапляються у вихідні дні, цього разу нагадала про себе на шахті «Краснолиманська» і знову й знову подовжила список загиблих і скалічених гірників.