Вибори таки справді на носі, а президентська кампанія (попри усі закони) — у розпалі. Як казав колись покійний Борис Єльцин, щоранку він встає із думкою про те, що Росія може зробити для України. Нині, схоже, кандидати у Президенти України встають з думкою про те, що вони можуть зробити для Києва — найбільшого «розсадника» електорату.

Не встигла «Україна молода» написати про масове відключення київських будинків–боржників від гарячої води, як сталася нова напасть. Хоча й не така вже нова: гарячої води немає у півміста, навіть у «правильних» будинках, які розрахувалися із ЖЕКами з майже стовідсотковою скрупульозністю. Просто у боржниках нині ходить сама компанія «Київенерго», яка завинила «енну» суму «Газу України».

«УМ» уже писала про те, що міська влада надумала перекроювати Генеральний план розвитку Києва, прийнятий не далі, як у 2002 році. Наразі роботу не тільки не завершено, а й фактично не почато. До чималих грошей, виділених на проект, поки що тільки підтягуються потенційні розробники плану. Відомо, що загалом авторами нових креслень стануть 16 проектних та науково–дослідних інститутів. До кінця поточного року вони мають визначитися з найнеймовірнішими прожектами, а відтак почнуться пошуки спонсорів.

Удруге за це літо мешканцям Києва приходять платіжки з новими цінами на послуги ЖКГ. Нагадаємо, що всі спроби відновити справедливість за допомогою Феміди потерпіли фіаско. З 1 червня цього року у столиці зросли тарифи на житлово–комунальні послуги. Приблизно за місяць розпорядження КМДА щодо здорожчання послуг було оскаржене у Шевченківському суді, одначе згодом міська влада одержала перемогу в суді апеляційному. У підсумку місто залишилося з новими розцінками, платити за якими, як зайвий раз доводить практика, таки не варто.

Це мала б бути розмова про Київ. А вийшла — про Сатану. Тобто про те, чий Київ насправді. «Із міста із Києва, із лігвища Змієва я взяв не дружину — чаклунку», писав колись Ніколай Гумільов. На змієвих лігвищах добре знається Олесь Ільченко: в його новій книзі «Місто з химерами» Змій спокушує архітектора Городецького. Тобто не те, що спокушує, але... «не зі своєї волі» змушує «будувати йому престол». Дивний дім із дивними личинами. І Городецький підкоряється. А я слухаю Ільченка і з останніх сил намагаюсь пригадати події шести– чи семирічної давнини: буцімто Кучма, будучи у президентах, розпорядився додати іще кам’яних жаб біля дому Городецького. Розплодити, словом, гадів. (Теж нечистий поплутав?). З цього приводу ще було багато «стьобів», якщо пам’ять не зраджує... Повернувшись до редакції, закидаю в пошукові системи ключові слова: «Кучма, жаба, Городецький» і отримую суцільну політику. Але ж було таке, було! Чи... таки примарилось?

Це дещо нове в реаліях Києва: позавчора у столиці загинув покупець, вибираючи матеріали на складі «Будінвест», що розташований у Голосіївському районі міста. Нещасний випадок стався близько третьої години дня. Але тіло загиблого змогли дістати з–під уламків лише за три години, та й то не без допомоги гірничорятувального загону МНС, який прибув на місце події зі спеціальним спорядженням. Як пояснює прес–служба МНС, на складі тріснули консолі під декоративними кам’яними плитами. Плити зсунулись із місця і своєю вагою смертельно травмували людину. Ім’я постраждалого наразі не називають, відомо лише, що це був чоловік 1983 року народження.

Літо в Києві — це відсутність «правлячої» верхівки. Якщо мер Черновецький прогулює роботу і впродовж усіх інших сезонів, то влітку сам його небесний патрон велить відпочивати. Решта депутатів Київради не відстає. Хоча, приміром, Віталій Кличко не почиває на лаврах, а трудиться. Щоправда, на спортивній ниві. 26 вересня лідер фракції Блоку Кличка у Київраді захищатиме титул чемпіона світу за версією WBC у бою з американцем Крісом Ареолою. Однак авторка цих рядків мусить зізнатися, що значно більше її цікавить, коли у моральний нокаут (а ще краще — у відставку) буде відправлено чинного столичного голову. Та поки що позачергові мерські вибори — не на часі. З Кличком ми говоримо про більш нагальні проблеми. І чи не найбільше з усього сказаного вражає факт, що, виявляється, штрафи за вирубані дерева складають чи не найстабільнішу частину доходів міського бюджету. Уявімо ж, скільки у Києві нищать зелених насаджень, якщо кошти за людську тупість і підлість крапають до скарбниці Черновецького з такою приємною регулярністю.

Учора офіційне видання Фонду Держмайна «Відомості приватизації» повідомило про продаж держпакета акцій ВАТ «Київський центральний універмаг» у розмірі майже 40 відсотків статутного фонду. Увесь статутний фонд становить 64 мільйони гривень.

Зауважу відразу, що «кияни» — поняття умовне. Не кожен, хто народився в українській столиці, запам’ятовується саме у зв’язку із нею. Як сказав би Свирид Петрович Голохвостов, «по формі», «по тілу» можна бути киянином, але, покинувши стольний град у ніжному віці, ощасливити та прославити зовсім інший населений пункт. І навпаки. Сьогоднішня добірка майже на сто відсотків складається з некиян за походженням. Так уже сталося, що керувати містом приходили не його уродженці. Ми згадуємо столичних мерів — тих, що були до Леоніда Михайловича Черновецького та до Сан Санича Омельченка. Навряд чи багато знайдеться читачів, здатних істотно продовжити цю низку «углиб віків». Тож просвіщаймось разом. А за можливі похибки у датах та іменах «УМ» заздалегідь вибачається.

У часи, коли люди не гинули під колесами водіїв–«мажорів» і не калічились масово, виходячи з «маршруток», це була справжня трагедія. З розмовами і припущеннями, які довго не вщухали. 2 серпня 1989 року о 16 годині 20 хвилин на Хрещатику обвалилася частина Головпошти. Робітники, які працювали над реставрацією портика і збивали з нього стару плитку, трудились надто затято та агресивно. Вібрація відбійних молотків спричинила падіння крайньої лівої колони, яка потягла за собою увесь портик та решту конструкції. На голови перехожих упало 700 тонн каміння. Прилеглі будинки здригнулись від удару неймовірної сили. А тими, хто востаннє в житті наблизився до Головпошти, були 11 людей.