Усі, хто переживав за долю чернігівського політв'язня Віктора Лабазова, вчора зітхнули спокійно: голову місцевого осередку Народного руху нарешті випустили з-під варти. Якби колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Чернігівської області не визнала постанову Прилуцького міжрайонного суду щодо взяття Лабазова під варту незаконною, перебування пана Віктора у СІЗО могло б завершитися трагічно, адже протягом п'яти днів рухівець, у якого хворі нирки і вже давно немає однієї легені, на знак протесту проти незаконного арешту голодував.

Цього року одразу по завершенні Олімпійських ігор на Україну чекає не менш захоплююче видовище — виступи кандидатів у президенти. Послухати, помріяти, а заодно й подивитися в очі кожному з тих, хто обіцятиме нам райське життя, можна буде з 1 вересня по 8 жовтня. Як повідомив учора журналістам після жеребкування щодо надання кандидатам ефіру на державних загальнонаціональних теле- і радіоканалах заступник голови Центральної виборчої комісії України Ярослав Давидович, точний час для виступів кандидатів у президенти має бути визначений теле- та радіокомпаніями до 20 серпня. Орієнтовно ж претенденти на симпатії електорату розповідатимуть про переваги своїх виборчих програм у робочі дні десь між 19-ю та 22-ю годинами.

На Запоріжжі команду Віктора Ющенка зустрічали вже традиційно: народ — гаряче і радо, влада — більш ніж прохолодно. У Мелітополі мітинг на центральному майдані проходив у атмосфері загального піднесення, люди скандували прізвище народного кандидата у президенти й довго не хотіли відпускати Ющенка зі сцени. Зрештою, так було в усіх містах та селах, до яких завітав лідер коаліції «Сила народу». Скажімо, в курортній Кирилівці на мітинг зібралося понад шість тисяч, серед яких були як мешканці селища, так і відпочивальники з усієї України. Ледве не носили Ющенка на руках і в райцентрі Михайлівка. Щоправда, перед початком зустрічі В.Ю. з михайлівцями центр селища несподівано знеструмили, однак це не завадило опозиційному кандидатові провести мітинг, оскільки все необхідне для виступу обладнання працювало від автономного електрогенератора, який про всяк випадок захопила з собою передбачлива команда «нашоукраїнців» — їм до таких несподіванок не звикати.

Корисно балотуватися у президенти тоді, коли маєш заслуги перед країною, а твій ювілей припадає якраз на виборчу кампанію. Бо якщо ти при цьому ще й не «єдиний кандидат» від влади, то принаймні маєш сякий-такий шанс «засвітитися» на телебаченні. Щоправда, тільки за тієї умови, що на честь ювілейних уродин тебе відзначить якоюсь нагородою сам Президент. Адже навряд чи про урочисту подію у житті екс-Прем'єр-міністра, голови партії та Української спілки підприємців і промисловців і суперника нинішнього Прем'єра Віктора Януковича по боротьбі за найвищу державну посаду Анатолія Кінаха так дружно розповідали б на трьох перших «кнопках» українських телевізорів, якби Леонід Кучма не нагородив Анатолія Кириловича орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Усе, крапка. Численні припущення, а то й тверді переконання навіть деяких дуже поважних політологів у тому, що Леонід Кучма обов'язково балотуватиметься у президенти й на виборах-2004, виявилися хибними. До 24-ї години 1 серпня, коли Центральна виборча комісія завершила прийом документів на реєстрацію кандидатом у президенти, громадянин Кучма «заявки» на участь у президентських перегонах так і не зробив. А й справді, навіщо йому ця морока? Значно спокійніше буде податися у прем'єри — звісно, після впровадження політичної реформи. Принаймні так вважає головний конкурент кандидата від влади на нинішніх виборах — Віктор Ющенко. «Якраз зараз відпрацьовується такий сценарій, щоб Україні восени нав'язати нового Прем'єр-міністра з повноваженнями Президента. І не виключено, що його зватимуть Кучма Леонід Данилович», — саме таким, на думку В.Ю., є реальний сценарій політреформи.

Їх уже 22. Кандидати у президенти множаться просто на очах, і перелякані такою кількістю своїх «підопічних» працівники Центрвиборчкому вже, мабуть, подумки підраховують, чи окупляться витрати ЦВК на цю виборчу кампанію сумою «реквізованих» кандидатських застав. З одного боку, за таких темпів із півмільйонних внесків тих базилюків-козаків, які не назбирають не те що семи, а й одного відсотка голосів, до державної каси може надійти 8-9 мільйонів гривень. З іншого, чимало «пилососів» можуть відсіятися ще до дня голосування, і заставлені 500 тисяч їм доведеться повертати, а мороки все одно вистачатиме.

Генеральні прокурори і народні депутати, схоже, просто приречені на вічне протистояння. Чи то керівникам ГП муляє очі наявність у державі осіб, яких вони не можуть просто так засадити за грати, чи просто так склалося, але «мешканці» кругловерхого будинку на Грушевського й висотки на Різницькій категорично одне одного недолюблюють. Відповідно, навряд чи можна було сподіватися, що інцидент із парламентарієм Олексієм Козаченком, на якого в Одесі напали двоє зловмисників, в обох відомствах отримає однакову оцінку. Козаченкові пощастило – він не лише залишився живим, а й чинив достойний опір супротивникам, змусивши одного накивати п'ятами, а другого... Другий уже ні на кого ніколи не нападе. Природно, убивство, та ще й скоєне народним депутатом, одразу потрапило в центр уваги українського політикуму. І, судячи з розповсюдженої прес-службою Генпрокурора Геннадія Васильєва заяви, увага ця аж надто пильна: як сказано в документі, ГП виступає проти «нагнітання політичних пристрастей» навколо нападу на народного депутата України Олексія Козаченка.

Ну й багато ж у нас бажаючих стати главою держави! Навіть якщо ЦВК не зареєструє більше жодного (а це сумнівно, з огляду на те, що без посвідчень поки ще залишаються такі досвідчені політичні діячі, як Олександр Омельченко і Віталій Кононов), наявна двадцятка б'є рекорди президентських виборів в історії незалежної України. Скажімо, 1994-го у першому турі змагалися семеро, а у 1999-му — тринадцятеро кандидатів. Звісно, до 31 жовтня можуть «не дожити» й чимало тих, хто наразі вже озброївся посвідченням кандидата і прагне штурмувати президентську вершину. Хтось може відсіятися вже до 20 вересня, коли минає останній термін подачі до ЦВК 500 тисяч зібраних на підтримку кандидата підписів, хтось «зніметься» перед самим днем голосування... Але, найімовірніше, всі кандидати битимуться до кінця. Не обов'язково переможного — якщо «серйозні» претенденти й справді ставлять перед собою мету перемогти, то в численних кандидатиків-«мальків» завдання дещо інше. Для чого вся ця дрібнота плутається під ногами гігантів, журналістам пояснив на прес-конференції директор Інституту політики, голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації, народний депутат від «Нашої України» Микола Томенко.

Із декларацією про доходи за 2003 рік Віктора Януковича, оприлюдненою, як і відповідні декларації всіх зареєстрованих кандидатів у президенти, на сайті ЦВК, у журналістів «УМ» чомусь постійно виникали проблеми. Усі звіти про минулорічні прибутки відкриваються й читаються, а Прем'єровий — уперто повідомляє про помилку, яка не дозволяє проглянути документ. І що воно за халепа, думали ми, невже декларація Віктора Федоровича користується такою популярністю, аж не витримує напливу бажаючих у неї зазирнути? Хтозна, може, так воно й було. Бо подивитися у переліку майна сім'ї Януковичів таки є на що. І золото-діаманти тут зовсім ні до чого, бо офіційно задекларовані статки у Прем'єра, як уже розповідала «УМ», досить скромні. Однак реєструвати його кандидатом у Президенти все одно було не варто. Бо, як з'ясувалося з таки відкритої в результаті численних спроб декларації, наш глава Кабміну не знає державної мови! А згідно із Законом «Про вибори Президента України», кандидат на цю посаду обов'язково повинен володіти українською. Як ви гадаєте, людина, яка цій умові відповідає, може припуститися одразу двох помилок у слові, біля якого їй щодня сотні разів доводиться ставити свій підпис на офіційних документах? У графі «займана посада і категорія державного службовця» кандидат власноруч вивів: «Прємьєр-міністр».

«Ну й де ж вони?» — розчаровано запитували одне в одного кілька цікавих, які минулої суботи прийшли на столичну Європейську площу повитріщатися на стотисячний мітинг. Саме таку кількість учасників, нагадаємо, обіцяв за тиждень до проведення Форуму демократичних сил на підтримку «єдиного кандидата» у президенти Валерій Пустовойтенко — у цьому випадку як лідер Координаційної ради політичних партій та громадських організацій, що віддали свої симпатії Віктору Януковичу. На жаль, деякі ЗМІ при цьому забули вказати, що Валерій Павлович уточнив: 24 липня велелюдне зібрання відбудеться лише в тому випадку, якщо в Києві не буде дощу. Якщо ж стихія не захоче увійти до коаліції й підтримати Прем'єра, форум перенесуть на неділю, 25 липня. І, за словами Пустовойтенка, «проситимуть Господа Бога», аби небо цього дня не плакало. Так воно й сталося — оскільки протягом 24-го столичні вулиці не раз рясно поливало дощем, можна було здогадатися, що на Європейську площу треба приходити наступного дня.