Із вулиць столиці поступово прибирають такі звичні оку «телефонні будки». Точніше, «будками» засоби вуличного зв’язку давно перестали бути: таксофони останнього покоління представляють собою акуратні сині «мушлі». Мабуть, в якомусь музеї старих речей вони виглядатимуть добре. Адже для Києва таксофони втратили колишню актуальність.

За право бути «використаним» у колонтитулі пан Яструбинський змагався з Сергієм Міхалковим. У підсумку науковий фантаст із КМДА переміг популярного радянського поета. Яструбинський змалював такий нереально–прекрасний Київ, що в авторки статті просто слинка покотилася. Виявляється, у нас найнижча платня за комірне і найвищий дохід на душу населення. А ще течуть молочні ріки вздовж хлібобулочних берегів, а в кранах та батареях — цілодобово тепло та гаряча вода. А те, що сталося минулої зими (коли городяни у сильні морози сиділи без обігріву), відбувалося, мабуть, десь на Марсі.

Але йдеться зараз про інше. «УМ» уже писала, що ціна на гаряче водопостачання може зрости вдвічі (і це лише тому, що подачу води і її підігрів можуть «потрактувати» як дві окремі послуги). У ігрищах, які затівають «Київенерго» та «Київводоканал», і намагалась розібратись «Україна молода», використовуючи свої джерела інформації. Ось тут нам і стала б у нагоді стара дитяча класика: «А у нас в квартире газ. А у вас? А у нас водопровод. Вот!». Адже головна проблема в тому, що у київського майна — сім няньок, а газ із водою знаходиться в різних руках. До того ж у руках монополістів. Словом, для київського обивателя ситуація патова. Хочеш чи ні, а за новими правилами грати доведеться.

Відразу після закінчення сесії Київради, яка проходила минулого четверга, «Україна молода» у співавторстві з Наталією Новак, депутатом столичного «парламенту» від Блоку Кличка, написала цей матеріал. Упродовж літніх місяців у редакції «УМ» та у наших читачів накопичувались запитання про нові тарифи. Число їх зро­стало, і була надія, що київські депутати на першому ж зібранні дадуть відповіді бодай на якусь їх частину. Тобто все буде майже за класиком: ось приїде пан наш, і він нас розсудить… Колективний «пан» нікого не розсудив. Про тарифи на сесії не йшлося, зате земельні ділянки депутати роздавали щедро. Втім, про землю поговоримо згодом. Наразі ж підсумуємо більш актуальні запитання, які, варіюючись, звучать приблизно ось так:

Отже, понеслась душа в рай. Учора після двомісячної літньої перерви до роботи взявся міський «парламент». І слід зазначити, що поки Верховна Рада грає собі у блокування трибуни, її «менший прототип» — Київрада — таки дійсно має намір працювати в поті чола. Роздавати столичну землю, повертати на вулиці евакуатори, накручувати ціни на послуги для населення, приватизувати комунальні підприємства тощо. Все це — перелік тих питань, які вирішуватимуть найближчим часом столичні депутати. До частини проблем владці повертатимуться і на наступних сесіях. Наразі «УМ» хоче актуалізувати найбільш гострі моменти міського життя, які опиняться в полі зору Київради.

Є ідеї невмирущі. Такі, як задум реконструювати Андріївський узвіз. Зародився він іще при мерові Омельченкові, а потім — після тривалої хвороби з рецидивами — помер. Іншими словами, Андріївський узвіз залишили у спокої. Минулого року в міської влади знову засвербіли руки таки утнути щось на найпопулярнішій київській вулиці. Наприклад, звести пару–трійку багатоповерхівок. «УМ» тоді детально досліджувала проблеми Андріївського узвозу, спілкувалася з галеристами, яких викидали на вулицю, з дирекцією музею Булгакова, чиє спокійне існування також опинилось під загрозою. Але потім дострокові перевибори столичного голови відволікли увагу владців.

Першу тимошенківську «розтяжку» — «Вони відпочивають, вона — працює» я побачила в районі вулиці Шота Руставелі. Акурат біля синагоги Бродського. Це було енну кількість днів тому, коли політична реклама тільки–но вихлюпнулась на вулиці. А ще це вийшло так несподівано, що я грішним ділом подумала, ніби йдеться, власне, про синагогу. Чи то пак, про церкву як таку. Вона, мовляв, завжди «працює». Тільки неясно було, хто такі «вони», які б’ють байдики. За секунду дійшло, що вона — це Вона. Будь–яка українська жінка, як цинічно роз’яснює Томенко, а зовсім не Прем’єрка. Хай там як, а ідея стала в пригоді: я вирішила для себе, що традиційно–серпневе інтерв’ю «України молодої» з Блаженнійшим Любомиром кардиналом Гузаром, главою УГКЦ, почну з питання, як «працює» інституція, яку він представляє. Точніше, як реагує церква на вимоги та виклики світу, що змінюється щохвилинно.

«Свистопляска» із комунальними послугами у столиці триває. Що не день — то радість: то гарячу воду відключать, то холодну пообіцюють перекрити, то електрику нібито ось–ось «відріжуть», то ліфти зупинять. Сказати, що у постійній напрузі жити остогиділо — це не сказати нічого.

Боюсь помилитися, але чи то минулого, чи то позаминулого року пішов Янукович до церкви перед Великоднем. Пішов у п’ятницю. Журналісти спитали його, чим є для нього цей день. «У цей день воскрес Ісус Христос», — не кліпнувши оком, брякнув Янукович. Звісно, він мав на увазі, що у цей день Ісус терпів за увесь християн­ський люд, був страчений та вознісся на небеса. Але якщо трактувати цю обмовку «за Фрейдом», виходить, що Віктор Федорович є надто далеким від подібних нюансів, і навіть його рідне російське слово «воскресенье» (як назва дня тижня) не наштовхує лідера Партії регіонів ні на які роздуми. Цей ляп чомусь лишився фактично не поміченим, на відміну від безсмертної «Анни Ахметової» абощо.

Дожилися: столиця Ук­раїни може залишитися без холодної води. Тепер часи, коли не було гарячої, зате текла холодна, згадуватимуться, як манна небесна. Попри втручання уряду і особисто Прем’єра Юлії Тимошенко, голова правління «Київенерго» Едуард Соколовський попереджає, що після свят «частині киян холодну воду не будуть подавати».

Звісно, Києву до Лондона — як куцому до зайця. Прямо скажемо — далекувато. Перше місто у світі, де було прокладено «підземку», «відстрілялось» іще в 1863 (!) році. Складно повірити, але вже тоді у Лондоні говорили: «Обережно, двері зачиняються!» Або щось у цьому ж дусі. Тобто теоретично доктор Ватсон і Шерлок Холмс могли їздити в метрополітені. Його перші потяги рухала парова тяга, а з 1890 року — електрична. Ноу–хау англійців підхопила вся Європа. І назву підземних магістралей перейняла. Адже ключове слово також вигадали на берегах Туманного Альбіону. «Метрополітен» означає «столичний». Оце й споріднює Київ із Лондоном. Бо отака «столична штучка» є й у нас. І ми теж нівроку — все–таки головне місто країни, як–не–як....