До двох законопроектів про внесення змін до Конституції, що отримали «добро» Конституційного Суду, додався й третій, найбільш суперечливий. Це так званий «проект Гавриша-2», у якому нового Президента пропонується обирати трьомастами голосів депутатів у парламенті вже наступного року. А повноваження чинної Верховної Ради — продовжити до 2007 року, коли відбудуться вибори до ВР на пропорційній основі. Як не дивно, за висновками суддів КС, цей законопроект не суперечить статтям 157 i 158 чинної Конституції, себто передусім не обмежує прав і свобод громадян. Водночас Суд зробив зауваження щодо того, що чинна Верховна Рада, за умови схвалення проекту, продовжить термін своїх повноважень на один рiк. Це створить прецедент i може призвести до втрати парламентом ознак виборного органу. Адже народ обирав депутатів терміном на 4 роки і не більше.

На початку жовтня «УМ» повідомляла про інцидент, який стався на території Центрального військового клінічного госпіталю за участю заступника міністра оборони Олександра Данильчука. Чиновник, котрий не встиг попрацювати в МО й двох тижнів, нагадаємо, приїхав опівночі відвідати когось зі своїх родичів. За твердженнями чергових шпиталю, пан Данильчук перебував у нетверезому стані. Не дивно, що пояснення охорони про певну несвоєчасність візиту розлютили «зама» Євгена Марчука. За інформацією УНІАН, Данильчук почав ображати працівників шпиталю, вживав нецензурщину і навіть вдався до рукоприкладства. Особливої пікантності й без того скандальній пригоді додало те, що серед постраждалих виявився ординатор ЛОР-відділення госпіталю, капітан медслужби Іван Кузьмук — син колишнього міністра оборони, а нині народного депутата Олександра Кузьмука. В підсумку, Данильчука було відсторонено від виконання службових обов'язків до завершення службового розслідування, а син екс-міністра звернувся до військової прокуратури з проханням порушити проти запального заммінiстра кримінальну справу.

Говорячи про роки незалежності нашої країни, багато експертів зазначає, що протягом цього часу як держава Україна фактично не відбулася. Аргументи цьому твердженню наводять різні: починаючи з відсутності реформ і закінчуючи слабкою роллю на міжнародній арені. Останнім часом, однак, все частіше мусується й інше твердження: усі згадані проблеми можна вирішити вже з листопада 2004 року, після перезидентських виборів. «Наступні вибори — дуже важливий етап для України та світу. Важливі при цьому не лише результати виборів, а й те, хто переможе: європейська демократія чи східна культура», — зазначив Ендрю Вільсон, старший лектор Школи слов'янських і східноєвропейських досліджень (Велика Британія) під час міжнародної конференції «Сучасні ризики та завдання демократичного розвитку України».

До завершення цієї парламентської сесії залишається три робочі депутатські тижні, тобто якщо якась політреформа в Україні й має відбутися, її слід попередньо проголосувати половиною парламенту саме до завершення сесії. Часу, з огляду на «продуктивність» Верховної Ради протягом останніх місяців, обмаль. Позавчора ввечері, під час зустрічі Прем'єр-міністра Віктора Януковича з керівниками фракцій «більшості», було прийнято рішення поставити на голосування законопроект про внесення змiн до Конституцiї ще цього місяця. Після «очної ставки» координатор «більшовиків» Степан Гавриш висловив переконання, що проект отримає 226 голосів.

Як писала «УМ», днями звітно-виборча конференція львівської облорганізації «Батьківщини» рекомендувала Юлію Тимошенко як кандидата на наступних президентських виборах. Позавчора у вечірньому ефірі «5 каналу», Левко Лук'яненко, один із членів фракції БЮТі, зазначив, що Ю.В. справді «достойна була би посади Президента, але сучасне висунення її на посаду юридичного значення не має, ну це, так би мовити, вияв симпатії львівських членів партії «Батьківщина».

Як годиться кожному новопризначеному високопоставленому чиновнику, Генпрокурор Геннадій Васильєв почав свою роботу на Різницькій з формування власної команди на новому місці. І ці призначення багато чого говорять про впливи та залежності шефа Різницької: до керівного складу свого відомства Васильєв як виходець із Донеччини та колишній начальник тамтешньої прокуратури перетягує людей, так чи інакше пов'язаних із Донбасом. Відтак одним із заступників Генпрокурора став Віктор Пшонка, прокурор Донецької області.

Учора спікер парламенту Володимир Литвин оголосив, що фракція «Регіони України» Раїси Богатирьової та група «Європейський вибір» Володимира Пєхоти об'єдналися в одну фракцію. Про такий намір члени цих політичних сил заявляли ще в травні минулого року. Воно й не дивно: до «Європейського вибору» входило чимало нардепів, що належали до «донецької» Партії регіонів Януковича (приміром, лідер групи Володимир Пєхота). Нова фракція називатиметься «Регіони України». Водночас нардепи прийняли рішення, що об'єднання проводитиметься не шляхом переливання одних парламентаріїв в іншу фракцію, а через реорганізацію. Відтак співголовами «Регiонiв України» стануть і Пєхота, і Богатирьова, а їх попереднє представництво в органах Верховної Ради та коалiцiйному урядi зберігатиметься.

От кого можна останнім часом звинуватити в розпалюванні міжнаціональної та міжетнічної ворожнечі, то це владу. «УМ» вже розповідала про те, як «керівна і спрямовуюча» пропаганда намагається сформувати блокові Віктора Ющенка образ «нашиста»: і обмальовуванням від його імені донецької пальми Мерцалова націоналістичною символікою, і погромами пам'ятників Леніну в глибинці, нападами на львівські кав'ярні. Цими днями штатні пропагандисти взялися за обсмоктування ще одного факту: що Тернопільська міська рада прийняла рішення про перейменування вулиці Довгої на вулицю Вояків дивізії «Галичина». І хоча відповідне рішення тернопільські депутати ухвалили ще 18 верес-ня, його «аналізування» та акцентування на цьому відбувається саме зараз — бо політичний момент вигідний. Ось позавчора на одному з центральних телеканалів у передачі «Проте» товстий «господін» втовкмачував пересічному обивателю думку: мовляв, у Тернополі намагаються здійснити «коричневий реванш», а міським головою тут є висуванець «Нашої України» Богдан Левків.

Валерія Пустовойтенка та його фракцію Народно-демократичної партії іноді — залежно від пори року та розташування зір на політичному небі — називають опозицією поміж більшості. Приміром, кілька місяців тому в парламенті тривав збір підписів за відокремлення від Міністерства екології, котре за квотою НДП очолює Сергій Поляков, Комітету з природних ресурсів. Тоді Пустовойтенко пригрозив відкликати підписи НДП з проекту внесення змін до Конституції, якщо «екологічний» процес не припиниться. Згодом Валерій Павлович, усупереч угоді шести пропрезидентських фракцій про висунення єдиного кандидата на майбутні вибори, заявив про свою готовність балотуватися у президенти. Між Пустовойтенком та владою, передусім Президентом Кучмою, зараз справді відчувається певне дистанціювання. У далеких 1993-94 роках Валерій Пустовойтенко очолював виборчий штаб кандидата у президенти «Кучми-1». Згодом його НДП побула «партією влади», він сам — Прем'єр-міністром, уславившись замиканням директорів підприємств у Палаці «Україна» та зборами для занять із цивільної оборони — так В.П.П. «вибивав» податкові борги. Після 1999 року оточення Президента змінилося — значно ближчими до «тіла» стали інші люди (Деркач, Пінчук, Бакай, Волков, згодом — Суркіс та Медведчук). Після Пустовойтенка уряд очолив значно вдаліший Ющенко. Було ще кілька відставок, Валерій Павлович попрацював міністром транспорту, ще раз попретендував на вищі посади, але осів у парламенті. Зараз Пустовойтенко входить до більшості, і коли ця «химера» виявляє ознаки активності, переважно солідаризується з нею. НДП любить говорити про свою «золоту акцію», але фактично не послуговується нею — надто мало голосів у ВР (15), не такий, як хотілося б, вплив. Про погіршення стосунків із Президентом та його головним адміністратором Медведчуком Пустовойтенко говорить неохоче і, радше, заперечує ці здогадки. Проте толерування режиму не перешкоджає Валерієві Павловичу підтримувати тісні стосунки з опозиційними депутатами, приміром, «Нашою Україною».

Iнтерв’ю «Українi молодiй» Валерiй Павлович дав минулої п’ятницi. Судячи з деяких зізнань, Пустовойтенкові набридли підкилимні інтриги. Приміром, нещодавно він засудив і владу, і «Нашу Україну» за конфлікт у Донецьку. Валерій Павлович, схоже, вишукує можливість для нормальної роботи, спостерігаючи за політичною дійсністю на доволі нейтральному полі. Чи не себе він бачить у ролі того кандидата в президенти, який не належатиме ані до антикучмівської опозиції, ані до вкоріненої влади?..

Вочевидь, після того, як псевдоскінхеди намалювали на понівеченому львівському «Відкритому кафе» репліку «Це за Суми!», якась особа подумала про те, що попередні — донецькі — провокації проти «Нашої України» ніхто так і не використав. І вирішила ця людина «помститися» від імені «НУ» й за Донбас. Відтак позаминулої ночі гнівна рука провокаторів начебто зазіхнула на львівський офіс Партії регонів, політичний центр якої міститься саме на Донеччині.