Хоч як би нам хотілося думати, що ми живемо в Європі, дурити самих себе стає дедалі важче. Європейська спільнота, поблажливо посміхнувшись українцям, прийме до лав ЄС значно менш цивілізовану на вигляд Румунію і відгородиться від України з її непослідовною й недемократичною владою, яка рухається то на Захід, то на Схід, ще вищою «прозорою завісою». Словом, у найближчі півстоліття теплі обійми Європи нам не загрожують. Звісно, якщо народ проголосує за спадкоємність влади, себто за Віктора Януковича, який у кращому випадку забезпечить нас болотом кучмівської «стабільності».

У зв'язку із запитаннями читачів та деяких політиків повідомляємо, що ілюстрації до публікації «Бігморди» в «УМ» за 17 серпня ц.р. взяті з інтернет-видання «Майдан». Бажаючі й зараз мають можливість переглянути кольорове фото, винесене на першу сторінку нашої газети, за адресою http://maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_foto&site=maidan.

Напередодні виборів усі політики раптово відчувають потребу поспілкуватися з народом «у глибинці». Однак це не означає, що сьогодні-завтра ви зустрінете у своєму селі чи містечку поважного кандидата у президенти, який, судячи з новин на центральних телеканалах, удень і вночі тільки те й робить, що турбується про народ. Таким кандидатам променади сільськими вулицями ні до чого — їм подавай зігнані всіма можливими засобами адмінресурсу мітинги у найбільших містах України, які можна гордо демонструвати по «своєму» телебаченню як доказ «народної підтримки». Така й підтримка, як кандидатська щирість...

Наша міліція нас уберегла. І не від чого-небудь, а від страшних провокацій, які могли перетворити святкування Дня незалежності ледве що не на громадянську війну. Ну й що з того, що ніяких провокацій ніхто, окрім, хіба, самих «правоохоронців» та прислужників влади, й не думав готувати? Головне — вчасно попередити про небезпеку виборців, яким, звісно, хочеться стабільності та спокою й аж ніяк не організованих революційно настроєною опозицією заколотів.

«Східна Україна його ніколи не прийме», «електоральний потенціал Ющенка вичерпується Галичиною», «Крим ненавидить і «Нашу Україну», і її лідера». Твердження на кшталт вищенаведених нерідко можна почути від опонентів Віктора Ющенка, які намагаються такими «мантрами» переконати себе та виборців у тому, що опозиційному кандидатові не вдасться перемогти ставленика влади. Звісно, у східних регіонах країни лідер «Сили народу» користується значно меншою підтримкою, ніж у західних. Та все одно дійсність, як уже не раз переконувалися учасники виборчого туру Віктора Ющенка Україною, значно відрізняється від бажаного провладним силам. І ще одним доказом на користь того, що В.Ю. — таки справді народний кандидат, стала поїздка Віктора Андрійовича до Автономної Республіки Крим.

Як же, мабуть, нудно й нецікаво найпрогресивнішій з усіх соціалісток Наталi Вiтренко бігти по доріжці президентських перегонів-2004! Минулого разу хоч моральне задоволення було: сама президентом не стала, але ж і Мороза не пустила! А тепер, коли лiдер СПУ уже не відіграє ключову роль у суперництві з владою, змагання втратили гостроту. Звісно, користь від такого пробігу така-сяка є: можна нагадати про себе виборцям — дивись, у 2006-му ПСПУ й перескочить поріг парламентських виборів. Якщо, звісно, не залишиться при владі нинішній режим, який минулого разу відібрав у прогресивно-соціалістичного легіону якийсь відсоток на користь провладного блоку «За єдину Україну!», «віддячивши» чорною невдячністю за працю Наталі Михайлівни на користь Леоніда Даниловича. Тільки не подумайте, що це ми так вважаємо — нам-то якраз добре відомо, що Вітренко зовсім не допомагала Кучмі перемогти на президентських виборах-1999, а просто послідовно й принципово боролася проти єдиного тоді достойного суперника Л. Д. — п'ять років тому лідера Соцпартії Мороза. А от «червона загроза» Петро Симоненко, з якого тоді зробили «хлопчика для биття», думає інакше. За що й ризикує відповідати перед ображеною лідеркою ПСПУ в суді.

Основний закон своєї держави, тобто Конституцію, повинен знати кожен громадянин. Звісно, вивчити всі 161 статтю, хай навіть без перехідних положень, значно складніше, ніж кілька рядків Національного Гімну, зате яка користь! По-перше, у плані патріотизму й самоосвіти, а по-друге, для юридичного самозахисту. От, скажімо, витягли тебе з рідного КамАЗу якісь пани-депутати і кричать, що голову відкрутять, як не скажеш, хто ти такий. А ти їм — немає у вас, громадяни, такого права. Бо кожен «засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду». Чи ні, не те: «кожен підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист». Та ні ж, це знову не те, ви ж бо себе ні підозрюваним, ні обвинуваченим, а тим паче підсудним не вважаєте?

Сезон «полювання на відьом» — так охрестив Віктор Ющенко звернення Партії регіонів до суду про те, що лідера «Яблука» Михайла Бродського треба зняти з виборчих перегонів. Для близьких до влади політичних сил цей сезон розпочався невдало. Прибічникам Віктора Януковича буде значно складніше втілювати в життя програму нейтралізації «неправильних» суперників по боротьбі за президентське крісло, бо Верховний Суд таки відмовився визнати незаконною реєстрацію головного «яблучника» України. Нагадаємо, що ПР поскаржилася «верховним суддям» на деякі положення виборчої програми Бродського, які, мовляв, зазіхають на права і свободи людини. У головному храмі української Феміди скаргу прийняли, але при її розгляді констатували, що відповідні пункти суперечливої програми вже обговорювали в Центральній виборчій комісії, і тоді ЦВК постановила, що підстав для звернення до Верховного Суду з цього приводу немає. У рішенні ВС також зазначається, що питання про зазіхання на честь і гідність кандидата може бути предметом окремого судового позову. Словом, претензії партії Віктора Януковича залишилися незадоволеними — рішення Верховного Суду остаточне й оскарженню не підлягає.

Хто не встиг — той, як відомо, запізнився. У правильності цієї аксіоми в середу мали нагоду переконатися принаймні троє із зареєстрованих кандидатів у президенти, які так довго думали, кого ж делегувати до територіальних виборчих комісій, що, зрештою, залишилися без своїх представників у регіонах. Не виключено, звісно, що в командах Сергія Комісаренка, Миколи Рогожинського та навіть Віталія Кононова, «зелена» партія якого декларує 50 з гаком тисяч членів по всій Україні, для цієї відповідальної місії просто не знайшлося достойних (або й узагалі будь-яких) кандидатур.

Приємно, коли твоя міліція тебе береже. Звісно, якщо при цьому ти живеш у демократичній країні, де життя й свободи громадянина — понад усе. Україна, як це не прикро, поки що до таких не належить. Тому «охорона» на кшталт тієї, яку «засікла» під час сходження на вершину Ай-Петрі команда Віктора Ющенка («УМ» уже докладно розповідала про те, як «ющенківці» зловили невідому особу, що стежила за В. Ю., та вилучили в неї посвідчення співробітника МВС і апаратуру для відео- та аудіостеження), ні до чого доброго в умовах кучмівського режиму не призводить.